Миколай Федорович Богомолець

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Середа, 22 жовтня 2014, 06:09; Перегляди: 1266

Білогвардієць на всі 100%

Миколай Федорович Богомолець – генерал-лейтенант артилерії, учасник першої світової та громадянської воєн. Єдиний георгіївський кавалер з усіх Богомольців, які служили в Російській імператорській армії.

Народився 6 грудня 1871 року в Ризі. Закінчив кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище. На службу поступив 1 вересня 1890 р. Звання підпоручика присвоєне 5 серпня 1891 р., поручика – 5 серпня 1895 р., штабс-капітана – 6 травня 1900 р.

Першим місцем служби стала 21-а кінно-артилерійська батарея. Трохи пізніше Миколай Богомолець був переведений до 14-го артилерійського дивізіону (Варшавський військовий округ). Старанність молодого офіцера була відзначена орденом св. Станіслава 3 ст. (19 липня 1898 р.)

Після того, 12 листопада 1903 р. Миколай Богомолець пішов у запас, служив начальником 3-го ділянки дніпровського повіту Таврійської губернії.

1 вересня 1904 р., коли почалася війна Росії з Японією, був повернутий до армійських лав і направлений на службу до 52-ї артилерійської бригади. 7 березня 1905 р. підвищений до звання капітана, а в 1906 році призначений завідувачем батарейним господарством 3-ї кінно-артилерійської батареї (батальйону) 2-го кінно-артилерійського дивізіону. На цій посаді залишався до 1909 р.

В післявоєнний час Миколай Федорович отримує два ордени – св. Станіслава 2 ст. (1908 р.) і св. Анни 2 ст. (1 вересня 1912 р.).

З 1 вересня 1909 р. Миколай Федорович Богомолець – командир 1-ї батареї 1-го кінно-гірничо-артилерійського дивізіону Усурійської кінної бригади (на той момент він уже був у званні підполковника). Бригада раніше розташовувалася в Житомирі, але потім була перекинута до Забайкалля, доукомплектована козачими частинами і згодом «переформатована» у козацьку дивізію. У складі цієї бригади він брав участь в «Брусилівському прориві» влітку 1916 року.

5 лютого 1915 р. Миколаю Богомольцю присвоєне звання полковника.

Свою найголовнішу нагороду – орден св. Георгія 4 ст. – Миколай Богомолець отримав 9 грудня 1915 за бій, що мав місце в червні того ж року. При переслідуванні вибитого з сіл Ржавець і Баламутівка супротивника, Богомолець і його артилеристи під сильним вогнем зайняли позиції на близькій відстані від ворога і відкрили вогонь у відповідь. Влучність батареї Богомольця дозволила російській піхоті зламати опір супротивника.

У тому ж 1915 р. до його «мирного» ордену св. Станіслава були додані мечі, а в 1916 році – ще й до «мирного» ордену св. Анни.

Крім того, в 1915 році Миколай Федорович Богомолець був нагороджений орденом св. Володимира 4 ст. з мечами та бантом. Цим же орденом – 3 ст. з мечами - в 1917 році.

8 серпня 1916 р. полковник Миколай Федорович Богомолець був нагороджений почесною Георгіївською зброєю за бій, який мав місце більш ніж за рік до того. 26 квітня 1915 р. біля села Ржавенці його батарея зайняла спостережний пункт в передових окопах під сильним рушничним і артилерійським вогнем ворога. Це дозволило військам Російської імперії успішно підготувати атаку на ворожі позиції. Наступного дня Миколай Богомолець вивів батарею на відкриту позицію поблизу меблевої фабрики і, попри сильний вогонь противника, вогнем своєї батареї допоміг російським військам зайняти цю важливу позицію і закріпитися на ній.

Миколай Богомолець не прийняв більшовицьку революцію. Спочатку приєднався в Омську до армії адмірала Колчака, у якого воював у чині генерал-майора (чин присвоєний 20 квітня 1919 р.). Потім у 1919 році служив у Далекосхідної армії отамана Григорія Семенова. Там він командував бронедивізіоном із чотирьох бронепоїздів, одним з яких, легким бронепоїздом «Семеновець», командував особисто.

20 січня 1920 р. з Миколаєм Богомольцем трапилася подія, котра пізніше ускладнить йому отримання американського громадянства. Люди з екіпажу «Семенівця» на станції Посольській обстріляли американський лінійний патруль. Двоє патрульних були вбиті. Інцидент був викликаний спробою чеських частин, що знаходилися в той час в Забайкаллі, роззброїти семенівців за підтримки американців. Чеські батальйони були сформовані ще на початку першої світової війни щоб воювати на боці Російської імперії, сподіваючись за її підтримки відновити чеську державність. Надалі однак вони змушені були політично маневрувати між червоними і білими. Роззброюючи семенівців, чехи, очевидно, хотіли налагодити стосунки з Політцентром – тимчасовим есеро-меньшовицьким урядом Східного Сибіру. Цей уряд, що знаходився в Іркутську, потім передав владу більшовикам.

У боях із червоними бронепоїзд «Семеновець» захищав підступи до Чити з боку станції Інгода (Транссибірська дорога). Двічі наступ червоних був відбитий, але врешті-решт їм вдалося зайняти Читу з півночі, де не було залізничної колії. Вцілілі рештки армії отамана Семенова і бронепоїзд прорвалися до Маньчжурії. На «семенівців» було покладено завдання евакуювати золотий запас Читинського військового училища. Золото було доставлено в 10 ящиках в супроводі сімох юнкерів і завантажене вночі в багажний вагон, причеплений всередині бронепоїзда.

У 1938 році колишній генерал був заарештований – за сприяння, як повідомляв журнал TIME, представників американських збройних сил, які не забули інциденту на станції Посольська. На той момент Миколай Богомолець жив у Лос-Анджелесі на Голлівудському бульварі і промишляв шевським ремеслом. Миколая Богомольця вже готували до депортації в СРСР. Але за нього заступилися представники білої еміграції в США. Тоді американська влада вирішила депортувати його до Латвії, яка на той момент ще не була зайнята Радами. Однак справа не отримало подальшого розвитку.

Крім шевського ремесла, Миколай Богомолець спробував себе один раз у акторському. У 1926 році він знявся в епізодичній ролі російського офіцера в німому фільмі «В її королівство» (Into Her Kingdom). Фільм був знятий данським режисером Свендом Гаде - до речі, першим, хто екранізував «Гамлета» (1921 р.), а, крім того – чоловіком великої датської актриси німого кіно Асти Нільсен. У фільмі також знімався Федір Федорович Шаляпін – син великого російського співака.

В США генерал Миколай Богомолець брав участь в білоемігрантському громадському житті. Був членом «Товариства руських поранених ветеранів 1-ї Великої війни в Лос-Анджелесі». Вів активну переписку з колишніми учасниками білого руху.

Генерал Миколай Федорович Богомолець помер 6 червня 1951 р. у Лос-Анджелесі.

Джерела й література:

1. РГИА. Ф.1343. – Оп.51. – Сп. №673. – Л. 278.

2. РГВИА. Ф. 409. – Оп. 1. – Сп. №14412. П/с 2563 (1907 р.). Л. 1–5, 6.

3. Архив ФСБ. – Сп.№ 33842 (Покази Бориса Миколайовича Богомольця, 1937 р.).

4. «Общий список офицерских чинов русской императорской армии. Составлен по 1-ое января 1909 г.». – СПб, 1909. – столбец 687.

5. «Общий список офицерским чинам русской Императорской армии. Составлен на 1-е января 1910 г.» – СПб, 1910. – С. 713.

6. «Cписок подполковникам по старшинству. Составлен по 1-е мая 1912 г.» – СПб., 1912. – С. 1066.

7. «Список полковников по старшинству. Исправлен на 1.08.1916 г.» – Пг., 1916.

8. Дроговоз И. Г. «Крепости на колесах: История бронепоездов». — Мн.: Харвест, 2002.

9. Еленевский А. "Военные училища в Сибири.(1918—1922)" \ «Военная быль», 1963 год, № 61-64".

10. Новиков П. А. «Гражданская война в Восточной Сибири». — М., «Центрполиграф», 2005.

11. TIME. 1938, Sept. 26, Monday.

12. The New York Times. Apr 7, 1922.

13. The Internet Movie Database. http://www.imdb.com/title/tt0016998/fullcredits # cast

14. The Online Archive of California. http://www.oac.cdlib.org/data/13030/sv/kt8z09r8sv/files/kt8z09r8sv.pdf.

15. http://www.geni.com/people/Анна-Васильевна-Богомолец-Anna-Bogomoletz/6000000021402144705