Герби
History of family

Герби

Богорія (Bogoria)

Богомольці (Bohomolec)

Богория герб

Опис герба: У червоному полі два срібних наконечника стріл, повернутих насадками один до одного, один вказує вгору, другий – вниз. У клейноді – павич з розпушеним хвостом, голова вправо, в дзьобі – зламана срібна стріла вістрям угору. 

Легенда: У битві військ Болеслава Хороброго з половцями відзначився один лицар на ім’я Міхал Богорія. Своєю хоробрістю він сприяв перемозі над ворогом, але був поранений в бою двома ворожими стрілами. Сам король Болеслав витягав стріли з тіла сміливця. А після бою обдарував лицаря гербом із зображенням наконечників стріл – на згадку про його доблесть. 

Хронологія: Герб печатається з 1326 року, перше письмове свідчення про нього датується 1408 роком. У Великому князівстві Литовському з'явився по Городельському прівілею 1413 р. 

Географія: Найбільше герб був поширений в землях краківській, сандомирській і на Мазовше, а після Городельськой унії – в Литві. 

Відомі 3 модифікації цього герба. 

 

Помян (Pomian)

Бартошевичі (Bartoszewicz), Богомольці (Bohomolec)

Помян герб

Опис герба: В золотому полі чорна голова зубра, простромлена мечем навскіс зліва направо, руків’я вгорі. У клейноді – зігнута рука в латах із мечем, спрямованим вістрям вправо. 

Легенда: Вважається, що герб має моравське походження і є похідним від герба Венява, відомого ще в XI ст. 

Про походження цього герба існують дві легенди. Згідно з однією з них, в оточенні моравського князя був воїн на ім'я Ластек. Одного разу на полюванні Ластек добув живого зубра – схопив його за роги, всунув йому в ніс кільце з дубової гілки і привів до князя. Коли воїн захотів перепочити, то передав зубра своєму товаришеві, але той не втримав звіра. Довелося Ластку відрубати тварині голову, щоб не було біди. За цей подвиг князь пожалував Ластка землею і гербом із зображенням голови убитого зубра і меча, яким воїн його вразив. 

Інша легенда розповідає про те, що лицар з того ж роду, Ластек Хебда, змушений був убити свого брата Яна, декана гнезненського, не будучи в змозі винести його непристойного як для духовної особи способу життя. Нібито саме тоді в гербі Венява з'явився меч, а з носа зубра зникло кільце. 

Хронологія: Перша печатка з гербом «Помян» датується 1306 роком. Найперша письмова згадка – у судових документах 1402 р. У Великому князівстві Литовському з'явився по Городельському прівілею 1413 р.

Географія: Герб «Помян» був поширений на землях калішській, серадзькій, познанській, сандомирській і ленчинській, а після 1413 р. – у Литві. 

Відомо 14 модифікацій цього герба. 

 

Косцєша (Kościesza)

Богомольці (Bohomolec), Жаби (Żaba)  

Косцеша герб

Опис герба: У червоному полі срібна стріла наконечником вгору, знизу розщеплена а посередині перехрещена. У клейноді - три страусових пера. 

Легенда: У 1072 році король польський Болеслав II Сміливий бився під Сновськом. Поруч з королем бився лицар по імені Косцєша. Хоча він був поранений, але продовжував відважно боротися. У його тілі стирчала стріла, яка в пориві битви розщепилася, а меч в його руках защербився. На згадку про відвагу Косцєши король Болеслав дав йому герб – розщеплена стріла, перехрещена мечем. Герб той так і називається відтоді – Косцєша.

Хронологія: Перша печатка гербу «Косцєша» відома з 1317 р. Печатався нею староста великопольский та куявський Стефан Пекавка. 

Географія: Герб «Косцєша» найчастіше вживався на Мазовше і Русі. 

Відомо 6 модифікацій цього герба.

 

 

Документ Герольдії Російського імператорського дому 

(глава – велика княгиня Марія Володимирівна Романова)

з описом чотиричастного гербу «Богорія-Помян»,

визнаного за нащадками Євстафія Петровича Богомольця 

(«чернігівська гілка»)

 

герб

Хоча Богомольці походять з Великого князівства Литовського, але останньої монархією, підданими якої вони були (у тому числі і «чернігівська» гілка роду), була Російська імперія. Згідно з правилами Віденського конгресу (1814 г.), тільки діючі або титулярні (тобто, позбавлені влади внаслідок різного роду політичних подій) монархічні доми можуть надавати шляхетство (дворянство), дарувати або підтверджувати герби - причому тільки своїм підданим або їхнім нащадкам. Тому поява такого документа з точки зору спадкоємності виглядає цілком виправданою.

Потрібно також зазначити, що право Марії Романової на престолонаслідування оскаржується іншими представниками колись правлячої в Російській імперії династії Романових.

 

 

 

Герби родів, споріднених із Богомольцями

 

 

 Новина (Nowina) 

Присецькі (Przysiecki) 

Опис герба: У блакитному полі срібний човен (або, за іншими версіями, ручка від котла), вигином униз, в середину його увіткнутий срібний із золотим руків’ям меч; в клейноді герба – зігнута в коліні нога в обладунку зі шпорою; ступня звернена вправо. 

Легенда: Згідно з легендою, в 1121 р. герб був наданий королем Болеславом Кривоустим якомусь ротмістрові, батько якого був мідником. Під час війни з русинами ротмістр відзначився тим, що з ризиком для життя дістав королю нового коня замість пораненого. Пізніше ротмістр разом із королем потрапив у Чехії в полон і був закутий в одну з Болеславом колоду. Для порятунку короля він не пошкодував власної ноги і відтяв її собі, щоб дістатися до Болеслава і звільнити його. 

Цікаво, що насправді король Болеслав Кривоустий ніколи не потрапляв у полон. 

Хронологія: Новина – один з найстаріших гербів Польщі. Перша печатка з ним датується 1293 роком. Перший запис у судових документах – під 1392 роком. У Великому князівстві Литовському з'явився по Городельському прівілею 1413 р. 

Географія: Герб «Новина» був поширений у краківській, люблінській, познанській, сандомирській, сєрадзькій, велико-і малопольській землях. 

Відомо 5 модифікацій цього герба. 

 

Наленч (Nałęcz) 

Тихоцькі (Cichocki) 

Опис герба: В червоному полі – пов'язана внизу вузлом срібна хустка у формі кільця; кінці звисають вниз. У клейноді – дівчина в червоній сукні, яка стоїть між двома оленячими рогами. На лобі її пов'язана біла хустка. Обома руками дівчина тримається за роги. 

Легенда: З гербом «Наленч» пов'язано кілька легенд. Одна з них оповідає, як князь Мечислав, перший польський князь-християнин, дав язичницькому вождю Гнєвомиру (який прийняв християнство) в якості герба хрестинну хустку, яку зняв з його чола. 

За іншою легендою, король Болеслав Кривоустий після програної битви з русинами власноруч перев'язував своїм воїнам рани, а потім дозволив їм взяти ці пов'язки в якості герба. 

Хронологія: «Наленч» - один з найдавніших гербів Польщі. Його перша печатка датується 1293 роком. Власник - невідомий. Наступна печатка датується 1343 роком. Вона належала каштеляну гнезненському Томиславу. У Великому князівстві Литовському з'явився по Городельському прівілею 1413 р. Перша письмова згадка в документах – 1398 рік. 

Географія: Герб «Наленч» найчастіше зустрічається в землях добжинській, люблінській, краківській, сандомирській, а після 1413 р. – у Литві. 

Відомо 9 модифікацій цього герба.

 

Герб роду Беклемішевих 

Опис герба: Щит горизонтально розділений на дві нерівні частини. У меншому верхньому блакитному полі - сяюче золоте сонце, в більшому нижньому червоному полі - золотий коронований лев, що стоїть на двох лапах і тримає в правій лапі піднятий меч. Голова лева звернена вправо. Герб прикрашений дворянською короною. В клейноди - три страусових пера. Щитотримачі - два чорних орла. Намет лазуровий із золотом.

 

Сас (Sas) 

Березовські (Berezowski) 

Опис герба: У блакитному полі в нижній частині щита – золотий півмісяць рогами вгору. Над ним посередині – срібна оперена стріла наконечником вгору. У верхній частині щита з боків від наконечника – дві золоті шестикутні зірки. У клейноді – сім павиних пір'їн, прошитих стрілою наконечником направо. 

Легенда: Шимон Окольський повідомляє, що герб Сас має саксонське походження. Із Саксонії його перейняв угорський граф Гуйд, який уклав союз із руським королем Левом і литовцями проти князя мазовецького. За свої подвиги в поході угорський граф отримав подарунки і королівську родичку в дружину, а потім залишився жити на Русі.

Хронологія: Перші носії герба фіксуються в Русі Галицькій в 1359 році. Перша печатка із ним фіксується у Яцека Дзядошицького під 1464 р.

Географія: Герб поширений в основному серед дрібної і середньої шляхти на сході Русі Галицької і Червоної Русі, хоча їм користувалися також деякі представники польської «глибинки» (з Опілля). 

Відомо 9 модифікацій цього герба. 

 

Одровонж (Odrowąż) Цедровские (Cedrowski)

Одровонж (Odrowąż) 

Цедровські (Cedrowski), Жаби (Żaba) 

Опис герба: В червоному полі стріла без оперення наконечником вгору, спирається на фігурний вигин у вигляді ручки від котла дугою вгору. У клейноді – сім страусових пір'їн, на яких угорі той же знак, тільки повернутий наконечником вправо. 

Легенда: Герб має імовірно моравське походження. Дві схожі легенди, пов'язані з ним, відрізняються в деталях. Розповідають, що один моравський лицар, перебуваючи серед язичників у чужій землі, успішно змагався з ними у мистецтві стрільби з лука і боротьбі. Тоді один з тубільних воїнів попросив у свого царя дозволу про виклик лицаря на простонародну гру (szczudłki). Лицар, розгніваний тим, що його хотіли принизити до рівня простолюдина, схопив воїна за вуса і відірвав їх разом з губою і носом. А потім насадив відірване на стрілу і показав царю. Той обдарував моравського витязя і назвав його Оджвівонсом (Відірвивусом). Але через спотворення вимови в польській мові це ім'я стало вимовлятися як Одровонж. 

Друга версія легенди не настільки кривава: той же моравський лицар, викликаний на поєдинок, просто відстрелив з лука вуса своєму супернику. 

Хронологія: Герб відомий з 1350 року по печатці Петра, каштеляна добжинського. Дещо молодша (1352) печатка каштеляна серадзького Якуба. 

Географія: Найчастіше герб зустрічається серед шляхти краківської, сандомирської і познанської земель, а після 1413 р. – у Литві. 

Відомо 14 модифікацій цього герба. 

Францішка Жаба, дружина Юзефа Богомольця – писаря гродського вітебського, депутата Головного литовського трибуналу (1762 р.) користувалася гербом власним – «Косцєша і Одровонж змінені» («ДК», тетрадь. 11. - СПб, 2003. – С. 21). Однак не виключено, що мається на увазі не здвоєний «Одровонж-Косцеша», а герб «Жаба», точніше «Одровонж-Жаба» (Odrowąż odmiana Żaba) – одна з модифікацій «Одровонжа», котрим користувався виключно литовський рід Жаб. Його знак (годло) – одна з модифікацій знака Косцєши (стріла без оперення двічі перехрещена), але при основі не розщеплена надвоє, як у Косцєши, а спирається на ручку від котла (вус) дугою догори. 

 

Косцєша (Kościesza) 

Жаби (Żaba), Карницькі (Karnicki) 

Опис герба: У червоному полі срібна стріла наконечником вгору, знизу розщеплена а посередині перехрещена. У клейноді три страусових пера. 

Легенда: У 1072 році король польський Болеслав II Сміливий бився під Сновськом. Поруч із королем бився лицар на ім’я Косцєша. Хоча він був поранений, але продовжував відважно боротися. У його тілі стирчала стріла, яка в розпалі битви розщепилася, а меч у його руках защербився. На згадку про відвагу, виявлену Косцєшею, король Болеслав дав йому герб – розщеплена стріла, перехрещена мечем. Герб той відтоді так і називається – Косцєша. 

Хронологія: Перша печатка з гербом «Косцєша» відома з 1317 р. Печатався нею староста великопольский та куявський Стефан Пекавка. 

Географія: Герб «Косцєша» найчастіше вживався на Мазовше і Русі 

Відомо 6 модифікацій цього герба. 

 

Сухекомнати (Suchekomnaty) 

Сороки (Soroka) 

Опис герба: В червоному полі – чорний мисливський ріг із золотим мундшутком і розтрубом. Біля розтруба і мундштука – по золотій смужці, на яких кріпиться золота перев'язь у вигляді звитого шнура. На вершині завитка золотий хрест. 

Легенда: Лицар гербу Труби, який був головнокомандуючим військ князя мазовецького, мав дати свій герб одному лицарю, який відзначився у війні з пруссами. Але поскупився – дав йому в герб тільки одну трубу і хрест. 

Хронологія: Виникнення герба дослідники відносять до 1241-1243 рр. Найстарша письмова згадка про нього зустрічається в судовій записці 1416 р. Печатки з гербом «Сухекомнати» до теперішнього часу не знайдені. 

Географія: Герб використовувався на Мазовше і у Великому князівстві Литовському (Вітебщині, Західній Білорусі) 

Відомі 4 модифікації цього герба. 

 

Герб баронів фон Фелькерзам (von Folkersahm) 

Опис герба: У срібному полі червоне колесо воза. Колесо без верхніх спиць і прилеглої до них частини обода. У клейноді над баронською короною – поясне зображення фавна, який несе дерево з двома кронами, вирване з корінням. Дерево перекинуто через праве плече. Фавн тримає стовбур обома руками. 

 

Три Галки (Trzy Kawki)

фон дер Борх (von der Borch) 

Опис герба: У срібному полі три чорних ворона – два зверху і один знизу, дзьобами вліво. У клейноді такий же ворон на тлі двох розпростертих орлиних крил. 

 

Ястшебєц (Jastrzębiec) 

Немировичі (Niemirowicz), Немировичі-Щити (Niemirowicz-Szczyt), Обніські (Obniski)

Опис герба: На блакитному полі золота підкова, розташована дугою вниз, всередині її золотий рицарський хрест. У клейноді – яструб, обернений дзьобом вліво, з крилами, піднятими для зльоту. До лап прив'язані мисливські дзвіночки. У правій лапі яструб стискає такий же знак, як і на полі щита. 

Легенда: За часів правління короля Болеслава Хороброго місце, де зараз знаходиться абатство Святого Хреста (Нова Слупія), звалося Лисою Горою. Місце це захопили язичники. Болеслав мав намір узяти її, але гора покрилася льодом. Язичники, знаючи, що залізти на крижану гору неможливо, насміхалися над лицарями Болеслава, пропонуючи їм битися за Христа. Лицар на ім’я Ястшебчик, підкував свого коня особливими підковами, з якими можна було ходити по кризі. Піднявшись на гору верхи, він упіймав одного з язичників і привів його до короля. Такі ж підкови Ястшебчик роздав іншим лицарям, і після цього ті вже легко взяли язичницьку твердиню. За свій подвиг лицар отримав герб у вигляді підкови і хреста, а давній родовий знак – зображення яструба – помістив на шоломі. 

Хронологія: Перше зображення герба на печатці фіксується в 1319 році у якогось Адама з Каменя. 

Географія: Герб «Ястшебец» був розповсюджений серед шляхти земель краківської, серадзької, в Малопольщі та на Мазовше. У Великому князівстві Литовському з'явився по Городельському прівілею 1413 р. Вживався серед галицько-волинської шляхти. 

Відомі 9 модифікацій цього герба. 

 

Цьолек (Ciołek) 

Желенські (Żeleński) 

Опис герба: У срібному полі стоїть червоне теля, звернене головою вліво. У клейноді – половина зображення того ж теляти з піднятими вгору передніми лапами. 

Легенда: Наприкінці XIV століття в Польщі справді жив мазовецько-підляський рід Цьолек. Однак легенда відносить історію появи герба до часів римлян і сарматів. Якось римляни увели від сарматів велике стадо худоби. Сармати зібрали військо і кинулися в погоню. Але їх ватажку вдалося повернути стадо без пролиття крові. На згадку про це цар сарматів дарував ватажку загону герб із зображенням теляти. 

Легенда також говорить, що нащадком того сміливця був «праотець поляків» Лех.

Хронологія: Найдавніша відома на сьогодні печатка з цим гербом датується 1385 р., перша письмова згадка – 1401 р.

Географія: Герб найбільше поширений на землях іновроцлавскій, калішській, познаньскій і сандомирській. У Великому князівстві Литовському з'явився по Городельському прівілею 1413 р.

Відомо 3 модифікації цього герба. 

 

Остоя (Ostoja) 

Качановські (Kaczanowski), Даровські (Darowski), Орда (Orda) 

Опис герба: У червоному полі між дугами двох золотих півмісяців – оголений срібний меч із золотою рукояттю, вістрям вниз. У клейноді п'ять страусових пір'їн. 

Легенда: За часів короля Болеслава Сміливого (1058-1078) жив лицар на ім’я Остоя (у перекладі з польської – «основа, опора»). Коли ворог вдерся в межи Польщі, Остоя на чолі невеликого загону вийшов йому назустріч. Взявши «язика» і дізнавшись від нього про ворогів, Остоя із загоном вночі непомітно підійшов до ворожого табору, частину ворогів перебив, частину взяв у полон. Один із полонених присягнув Остої, що допоможе йому здобути ще більшу перемогу. Остоя дарував йому свободу, а бранець прийшов до табору і, не кажучи ні слова про свій полон, порадив своєму командиру послати на місце вбитих більш численну варту. З'єднавшись із підкріпленням, яке підійшло, Остоя вдарив уночі на ворожий табір і знову розбив його. Король за це пожалував Остої маєтки і герб, що нагадував про його подвиги, здійснені тоді, коли тільки місяць світив (уночі). Свободу і той же герб отримав і полонений. 

Хронологія: Найстаріша гербова печатка датується 1358 роком. Вона належала познанському декану Чтибору. Перша згадка в судових документах датована 1388 роком.

Географія: Герб був поширений на Русі, а також в землях люблінській, ленчицькій, познанській, сандомирській і серадзькій. 

 

Любич (Lubicz) 

Хелховські (Chełchowski) 

Опис герба: У блакитному полі срібна підкова дугою догори, всередині і над нею – по срібному (або золотому) лицарському хресту. У клейноді три страусових пера. 

Легенда: Вважається, що герб «Любич» - похідний від герба «Побог» (у блакитному полі срібна підкова вигином вгору, над нею срібний хрест). У 1190 році князь мазовецький Казимир Справедливий воював проти язичників-прусів. Один з лицарів герба «Побог» зумів узяти в полон прусського вождя і доставити його до князя. За цей Казимир дарував лицареві в герб ще один лицарський хрест, який розмістився всередині підкови.

Хронологія: Перша печатка із гербом Любич датується 1348 роком. 

Географія: Герб «Любич» був найбільш поширений серед шляхти земель брестської, іновроцлавської, люблінської, ленчицької, познанської, сандомирської і сєрадзької.

Усього відомо 7 модифікацій цього герба. 

 

Доленга (Dołęga) 

Нітославські (Nitosławski), Шишки (Szyszka) 

Опис герба: У блакитному полі срібна підкова дугою вгору, над якою золотий лицарський хрест. Всередині підкови – срібна оперена стріла наконечником вниз. У клейноди вороняче крило, проткнуте з права наліво такою ж стрілою. 

Легенда: Вважається, що герб «Доленга» є похідним від герба «Побог» (у блакитному полі срібна підкова вигином вгору, над нею срібний хрест). Гербова легенда оповідає, що коли король Болеслав Кривоустий воював із пруссами, один лицар гербу Побог на ім’я Доленга влучним пострілом з лука убив із засідки прусського вождя. За це король подарував йому в щит срібну стрілу. А герб цей відтоді називається по імені влучного лицаря-лучника. 

Хронологія: Найстаріша печатка з гербом «Доленга» датується 1345 роком. Перша згадка в письмових джерелах – під 1402 роком. У Великому князівстві Литовському герб з'явився по Городельському привілею 1413 р. 

Географія: Найбільш поширеним герб «Доленга» був у землях добжинській і плоцькій. 

 

Кіт (Kot Morski) 

Котлубай (Kotłubaj) 

Опис герба: У червоному полі срібний кіт, який сидить, передні лапи підняті догори, мордою звернений вліво, перепоясаний золотим паском. У клейноді три страусових пера.

Легенда: Походження герба залишається загадкою. Несецький стверджує, що герб прийшов з Італії. Однак існує версія про його німецьке походження герба, причому спочатку на ньому була зображена мавпочка. Це зображення було популярно в морських країнах - Португалії, Іспанії, Англії та Голландії. 

Хронологія: Герб з'явився досить пізно. Почав поширюватися у Великому князівстві Литовському по Городельському прівілею 1413 р. Саме цим роком датуються перші печатки з гербом «Кіт» і перша письмова згадка про нього. 

Географія: Герб не був дуже поширений. Окремі його носії зустрічаються в Польщі, але найчастіше в Литві. 

Відомо 2 модифікації цього герба. 

 

Прус I (Prus I) 

Келпш (Kiełpsz) 

Опис герба: В червоному полі полуторний срібний хрест (без лівого плеча нижнього поперечного бруса). У клейноді – зігнута в лікті рука в латах з мечем. 

Легенда: Після того, як в 997 році загинув мученицькою смертю св. Адальберт (Войцех), безліч прусів прибули до Польщі і прийняли християнство. Серед перших прибулих були три прусські вожді, яким король Болеслав Хоробрий дарував землі й герб. З того часу цей герб носить назву «Прус». 

Хронологія: Перша письмова згадка про герб датується 1389 роком. Найстаріша печатка – 1456 роком. Належала вона Томашу Стшемпинському, єпископу краківському. 

Географія: В основному серед носіїв герба була шляхта прусська, яка прийняла підданство Речі Посполитої, а також шляхтичі Мазовша та краківської землі. 

Відомо 28 модифікацій цього герба.

 

Пежхала або Рох II (Pierzchała lub Roch II) 

Вишинські (Wyszyński) 

Опис герба: На червоному полі три срібні смуги звужуються вгору, на верхній смузі – лілія «оріфлама», що символізує ферзь. Така ж лілія – в клейноді. 

У більш ранніх модифікаціях герба в щиті та клейноді зображується фігура, схожа на шахову туру. 

Легенда: Назва «Рох» походить з індійської чи арабської мов. Цим словом називали шахову фігуру у вигляді слона з баштою. За легендою, лицар по імені Пежхала отримав цей герб за те, що обіграв у шахи князя мазовецького Януша ІІ. Пежхала поставив йому шах і мат ферзем (за іншою версією – турою). На згадку про цю перемогу князь дав лицареві в герб фігуру, якою той вирішив результат шахової партії. 

Хронологія: Перші печатки із зображенням цього герба датуються 1333 і 1334 роками. Належали вони єпископу плоцькому Клеменсу. Найбільш рання письмова згадка датується 1409 роком 

Географія: Найбільше поширення герб отримав на землях краківській, сандомирській та познанській. 

Відомо 6 модифікацій цього герба. 

 

Юноша (Junosza) 

Здроєвські (Zdrojewski) 

Опис герба: На червоному полі на зеленій галявині срібний баранчик з головою, повернутою вправо. У клейноді – п'ять страусових пір'їн. 

У ранній версії герба відсутнє зображення галявини, а в клейноди той же знак, що і на щиті. 

Легенда: За однією з версій, герб має німецьке походження за іншою – власне польське. «Народна етимологія» представляє назву герба як спотворене німецьке слово Jungschaff, тобто «молода вівця». Гербова легенда подає іншу версію. Відповідно до неї, події відбуваються в XIII ст. Польський лицар на ім’я Юноша поїхав з друзями на весілля, а по дорозі за ними ув'язався білий баранчик. Загін незабаром натрапив на хрестоносців. У зіткненні з ними поляки перемогли. Від полонених вони дізналися, що поблизу є інший загін ворогів, більш численний. Польські лицарі повели у них коней, а потім перебили тевтонів. На весілля лицарі прибули вчасно, але їх панцирі були в крові убитих хрестоносців. На згадку про цей випадок Юноша отримав герб: баранчик на червоному полі (поле символізувало ворожу кров). 

Хронологія: Герб був відомий вже з XIII століття. Перша письмова згадка про нього проходить під 1335 р. у праці польського хроніста Яна Длугоша «Інсигнії». 

Географія: Герб був поширений серед шляхти калішської, краківської, познанської, руської та серадзької. 

Відомі два варіанти цього герба.