Францішек Богомолець

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Середа, 22 жовтня 2014, 05:23; Перегляди: 1331

Великий просвітитель Речі Посполитої

Францішек Богомолець – один з тих, кого по праву можна назвати «гордістю роду». Найосвіченіша людина свого часу, видатний діяч польського Просвітництва. Здається, немає жодної гуманітарної сфери Речі Посполитої, де б Францішек Богомолець не залишив новаторського сліду. Саме він вважається основоположником польського національного театру, польської періодичної преси, польської опери. Лінгвістика, публіцистика, поезія, історіографія (зокрема, історична біографістика), літературний переклад, видавнича справа – в усьому, за що не брався ксьондз Францішек, він залишав свій глибокий і плідний слід. Білорусія, де він народився, також вважає його своїм.

Францішек Богомолець з'явився на світ 29 січня 1720 р. – імовірно в батьківському маєтку Глибокому вітебського повіту Полоцького воєводства Великого князівства Литовського. У багатодітній родині вітебського стольника Павла-Юзефа Богомольця та кальвіністки Францішки Цедровської гербу Одровонж він був старшою дитиною. Батько Францішка був глибоко набожною людиною. Після смерті дружини в 1755 році вступив за прикладом своїх дітей – Францішка, Яна-Хризостома-Антонія і Ігнація – до ордену єзуїтів, а в 1758 році був рукопокладений в ксьондзи. Сам Францішек вступив в орден в 17 років – 24 червня 1737 р. в Вільні після декількох років навчання в віленському конвікті.

Кілька років Францішек Богомолець викладав у Віленській колегії. Там він написав свої перші п'єси – «Цезар в Єгипті» (вважається оригінальною) і «Лізімах» (переробка оригінального сюжету французької трагедії). Потім переїхав до Варшави, але не затримався там довго – в 1747 році його направляють до Риму на дворічні курси риторики і теології. У Римі Францішек Богомолець був рукопокладений у ксьондзи.

Після повернення був призначений викладачем риторики в Віленській академії. Там він пропрацював до 1751 р. Якраз цього року з'являються його перші поетичні спроби. Тоді ж 30-річний ксьондз був призначений професором у Варшавській шляхетській колегії Залуського. З тих пір він майже не виїжджав з Варшави.

В колегії Залуського Францішек Богомолець продовжив втілювати в життя своє захоплення театром. Спочатку переробляв для гімназійних вистав п'єси французьких авторів – Мольєра та ін. Потім на французьку схему почали лягати його оригінальні сюжети, в яких висміювалися консерватизм, обмеженість і невігластво тодішньої шляхти. 1753 року Франтішек Богомолець був офіційно затверджений керівником театру в колегії. Через рік він відмовився від своєї частини батьківського спадку на користь рідних братів.

Досягнення Францішка Богомольця в галузі філології не менш значні, ніж на театральному терені. Він склав фразеологічний латинсько-польський словник. Філологи оцінюють його як значний крок у формуванні нової мовної культури в епоху польського Просвітництва. В той час мова шляхтичів являла собою так званий макаронізм – суміш польських і латинських слів, не завжди зрозуміла навіть самим шляхтичам. В середині 50-х років XVIII ст. під час церемонії відкриття навчального року в шляхетській колегії він виступив на захист польської культури та польської мови. Цей його виступ, відомий під назвою «Pro ingeniis Polonorum» («Про розум поляків»), представляв собою полемічний текст у відповідь на критичні випади одного італійського монаха ордена піярів в його роботі «Ночі сарматські».

Через деякий час, в 1752 році, Францішек Богомолець опублікував - у продовження теми - першу редакцію «Розмов про польську мову» (De lingua Polonica colloquium). Праця була написана латиною, однак через шість років у збірнику шкільних вправ «Поетичні забави» вона вийшла польською мовою. Підписано її було псевдонімом «Ксаверій Леско». У статті, крім захисту рідної мови, йшлося про основи перекладу, про необхідність знання іноземних мов. Висувалася навіть ідея про створення лінгвістичної академії.

Проблеми нової стилістики польської мови розвивалися далі в іншому збірнику шкільних вправ – «Ораторські забави». Збірник це виявився настільки актуальним і популярним, що з 1755 року протягом 40 років перевидавався сім разів.

Захоплення Францішка Богомольця театром, втім, нікуди не зникало. При цьому воно набувало різних форм і жанрів. Францішек Богомолець починав писати трагедії для постановки в студентських театрах, але в історії драматургії більш відомий як комедіограф. Його п'єси досі йдуть на сценах польських театрів. Особливо популярні комедії «П'яниці», «Шлюб по календарю», написані простою розмовною мовою того часу. В них відчувається вплив Мольєра і Карло Гольдоні (до речі, Францішек Богомолець був першим перекладачем Мольєра на польську мову), але, по суті, це оригінальний матеріал. І що важливо – піддається сучасної інтерпретації навіть через двісті з гаком років. Його п'єси викликають інтерес у сучасної польської публіки і молодих режисерів. На жаль, український глядач з ними фактично незнайомий.

Драматургічна спадщина Францішка Богомольця налічує п'ять томів, а всього на сцені шляхетської колегії він поставив 25 п'єс. Серед них – дві «співогри» (śpiewogry), тобто опери. Францішек Богомолець написав лібрето до постановок «Ощасливлена нужда» (Nędza uszczęśliwiona, 1770) і «Цнотлива простота» (Prostota cnotliwa, 1779). До цього польською мовою не виходила жодна опера на польській сцені.

Дружба Францішка Богомольця з гумором вилилася також у виданий ним збірник віршів, анекдотів і забавних випадків «Розваги втішні і дотепні» («Rozrywki ucieszne i dowcipne»), який пережив за життя упорядника шість видань – і це не рахуючи численних тогочасних «піратських» копій. Україна зобов'язана цій добірці тим, що в ній були надруковані твори Данила Братковського. Він також вважається автором багатьох жартівливих пісень, в тому числі і фривольного змісту, які з плином часу набули статусу народних.

Францішек Богомолець був наближений до двору короля Станіслава Августа Понятовського і був одним з постійних учасників «вчених обідів» по четвергах, які проводив король. Понятовський запросив його на «четверги» після того, як почув пісню Kurdesz nad Kurdeszami («Приятель над приятелями»), яку написав Францішек Богомолець. Пісня була присвячена другу Францішка Богомольця – купцеві і лихварю, власнику пивної, де автор любив проводити час за розмовами.

Початок 60-х років XVIII століття для Речі Посполитої відзначився становленням періодичної преси. З 1761 по 1765 рр. Францішек Богомолець – головний редактор перших в Польщі мас-медіа: видань «Wiadomości Uprzywilejowanych Warszawskich" («Новини для привілейованих варшав'ян») і «Kurier Polski». В газетах друкувалася інформація як про події в Речі Посполитій, так і за її межами. В 1765-1768 рр. Францішек Богомолець редагує журнал «Монітор» («Наставник») – перше спеціалізоване педагогічне періодичне видання на території Речі Посполитої. Водночас на редакторові лежали обов'язки префекта бібліотеки і друкарні колегіуму. Друкарня стала довічним місцем роботи Францішка Богомольця, коли після заборони єзуїтського ордену вона перейшла у власність королівського двору.

У цій друкарні Францішек Богомолець упорядкував і видав чотиритомне «Зібрання польських хронік» ("Zbiór dziejopisów polskich"), що містить праці видних польських істориків – Мартіна Бєльського, Мацея Стрийковського, Мартіна Кромера та Олександра Гваньїні. Крім того, він видавав роботи інших польських істориків і сам займався історіописанням. Його перу належать написаний на замовлення короля «Короткий опис царства турецького» (1770 р.), а також біографії великих коронних канцлерів Речі Посполитої – Яна Замойського і Єжи Оссолінського. В тій же друкарні видавалися праці античних авторів – Демосфена, Тіта Лівія, Цицерона, Тацита, а також річпосполитських – Яна Кохановського та Станіслава Оріховського.

«Друкарні Богомольця» також завдячує своєю появою на світ перший на території Речі Посполитої літературний журнал Zabawy Przyjemne i Pożyteczne («Розваги приємні і корисні»), який виходив з 1770 по 1777 рр. Видавалися також підручники для шкіл Комісії народної освіти – першого міністерства освіти в Речі Посполитій, створеної постановою сейму з ініціативи короля Станіслава-Августа Понятовського в жовтні 1773 р.

Більшість робіт власного авторства Францішек Богомолець видав анонімно, а гонорари за них віддавав на утримання шляхетської колегії.

Помер Францішек Богомолець 26 березня 1784 р. Похований на Повонзковському кладовищі під Варшавою без пам'ятника (можливо, за його бажанням). Після його смерті за ним залишилося 3000 злотих. Згідно із заповітом, ці гроші були передані варшавської міській владі «для допомоги нещасним людям», незалежно від їхнього походження. Надалі на основі цих коштів сформувався варшавський «фонд Богомольця», який існував до початку ХХ століття і припинив своє існування лише з початком першої світової війни.

Джерела й документи:

1. НИАБ. Ф. 2512. – Оп. 2. – Сп. № 2. – Л. 11(зв.)

2. Niesiecki K. Herbarz Polski. T. II. – Lipsk, 1839. – S. 206-207.

3. Gołąbek J. Komedie konwiktowe ks. Franciszka Bohomolca. – Kraków, 1922.

4. Kryda B. Szkolna i literacka działalność Franciszka Bohomolca. U źródeł polskiego klasycyzmu XVIII w. – Wrocław, 1979.

5. Wojcicki K. Cmientarz Powazkowski pod Warszawa. T. II – Warszawa, 1856.

6. Блинова Т. Иезуиты в Белоруссии (Их роль в организации образования и просвещения). – Гродно, 2002.

7. Войченко І. «Книжкова виставка "Данило Братковський. "Людина вчена, поет прекрасний...". http://www.nbuv.gov.ua/new/2004/04_brat1.html