Розповідь Сергія Олександровича Богомольця

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 08:49; Перегляди: 1214

Записано зі слів Сергія Олександровича Богомольця 9 лютого 2010 р.

Народився я в селі Короп'є Остерського повіту – це за 80 км від села Ягідне. Хата наша ще стоїть там. В 30-ті роки нас виселили на Урал, в Нижній Тагіл. Жили в бараках. Там же я пішов до школи.

Коли почалася війна, я був у 8-му класі. Якраз закінчив 8-й клас – і війна почалася. Тоді я кинув навчання і пішов працювати на підприємство, де збиралися літаки. Це був ленінградський 183-й завод, який робив літаки Іл-2. А 23 грудня 1943 р. призвали в армію. Вчився я на снайпера. Провчилися ми там три-чотири місяці і нас направили на фронт. А потім потрапив вчитися до саперного училища. У травні присвоїли звання молодшого лейтенанта і відправили на фронт. Правда, повоювати довелося небагато. Брав Берлін, Прагу.

Після закінчення війни нашу частину розформували, а мене направили на станцію Арсаки – 96 км від Москви на військову базу. У 1965 р. мене направили на службу до Німеччини. Там я пробув років зо два, після чого, у зв'язку з хворобою дружини, переїхав служити до Волгограду. Мій колишній командир, начальник військкомату, написав рапорт, щоб забрати мене в своє розпорядження. Я приїхав в Волгоград і став начальником IV відділення Краснооктябрьського військкомату. В 46 років пішов у відставку.