Лев Костянтинович Богомолець

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Середа, 22 жовтня 2014, 05:39; Перегляди: 1554

Художник і мореплавець

Лев Костянтинович Богомолець – один з кращих російських художників-мариністів, учень видатних представників російської класичної школи живопису і один з останніх представників цієї школи. Його роботи зберігаються в багатьох колекціях країн СНД і Європи і до сьогодні виставляються на міжнародних аукціонах.

Лев Костянтинович Богомолець народився в місті Бійську Томської губернії 29 грудня 1910 р. (11 січня 1911 р. за новим стилем) від першого шлюбу акцизного наглядача Костянтина Сергійовича Богомольця (№210). Першою дружиною його була селянка Валентина Лаврентіївна Редькіна, що походила по батькові з Полтавської губернії. Коли хлопчикові було близько чотирьох років, мати померла.

Малюванням майбутній художник почав займатися ще в дитинстві і батько, який після революції працював учителем математики, всіляко заохочував захоплення свого сина. Але про творчість, здавалося б, взагалі не могло бути й мови. У 1931 році Лев Костянтинович Богомолець закінчив Новосибірський зоотехнікум, працював за фахом у сибірських і уральських радгоспах. Потім вступив до радіотехнічний технікум. За новою спеціальністю працював в Уфі. Відслужив у Червоній Армії.

Після армії Лев Костянтинович Богомолець повернувся до живопису. У 1935 р, з'являються його перші після тривалої перерви етюди. У наступному, 1936 році він був зарахований на підготовчі курси факультету живопису Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури. По їх закінченню Лев Богомолець був зарахований студентом, причому одразу на другий курс. Його вчителями були найвідоміші художники свого часу – портретист Ісаак Бродський (колишній «передвижник», який писав колись портрет Олександра Керенського, а потім комуністичних вождів), Олександр Любимов (який навчався колись у Іллі Рєпіна). Але найбільший вплив, на думку самого Льва Костянтиновича, на нього мав як педагог і як людина великий художник Михайло Нестеров.

Під час навчання Лев Богомолець відрізнявся впертістю характеру і неймовірною працездатністю – не жалів себе, залишав собі від сили шість годин на сон. Так тривало три роки. Опинившись на межі нервового виснаження, Лев Костянтинович був змушений на деякий час залишити інститут і серйозно зайнятися своїм здоров'ям. Щоб не сидіти без діла і мати засоби до існування, Лев Костянтинович Богомолець за сприяння Ісаака Бродського влаштувався на роботу екскурсовода в музеї-садибі Іллі Рєпіна. Паралельно він співпрацює з Ермітажем.

На це період припадає одне з видатних відкриттів художника. У 1940 р., створюючи на замовлення Ермітажу копію полотна Паоло Веронезе «Pieta» (XVI ст.), 29-річний Лев Богомолець відтворив рецепт і технологію виготовлення фарби для отримання пурпурно-рожевого кольору, якою користувався італійський художник, зображуючи одяг одного з персонажів картини. Льва Богомольця тут же запрошують прочитати курс лекцій для реставраторів Ермітажу.

У ті ж роки він познайомився з Аллою Ніколаєвою – теж художницею. Їх весілля відбулося буквально на наступний день після нападу Німеччини на СРСР – 23 червня 1941 р. За станом здоров'я художника не взяли на фронт. Саме це зробило можливим його творчий дебют, який стався в евакуації в Уфі.

Столиця Башкирії у воєнний час перетворилася на своєрідний центр радянської богеми, ставши пристанищем для евакуюйованих художників, літераторів і музикантів. Втім, в евакуації відпочивати не доводилося. Йшла війна, і партійні органи замовляли художникам агітплакати. Лев Костянтинович працював у «Вікнах ТАСС» і продовжував навчатися. Нарешті в 1942 році він вирішим, що дозрів до виставки.

Це, однак, не була персональна виставка – в Уфі в одному із залів були виставлені роботи місцевих живописців і «евакуантів». Цінителі жанру відразу звернули увагу на роботи молодого Льва Богомольця. Там же він познайомився з Олександром Олександровичем Богомольцем (1881-1946) – президентом АН УРСР, який разом з усією академією знаходився в евакуації в Уфі.

Наступна його виставка відбулася тільки через три роки – в 1945 р., після перемоги СРСР над Німеччиною. Цього разу Лев Богомолець виставився з Олександром Тюлькіним у Московському Будинку архітекторів. О. Тюлькін був другою людиною, якого Лев Богомолець вважав своїм великим учителем через його розуміння колористики. Після цієї виставки Лев Костянтинович був прийнятий у члени Московського Союзу художників і відновив навчання в петербурзькому інституті, залишеному ним перед війною.

У 1948 році Лев Костянтинович Богомолець нарешті закінчує інститут. Його дипломна робота «Розвідники-балтійці» експонується зараз у Військово-морському музеї Росії.

Через п'ять років після закінчення інституту, в 1953 р., нарешті відбулася його персональна виставка. На той момент художнику було вже 42 роки.

Основними темами Льва Костянтиновича Богомольця були портрети, квіти і море. Ще в евакуації він написав портрет композитора Дмитра Шостаковича (1943). Не без самоіронії був написаний «Автопортрет з хворим зубом» (1944). Із задоволенням художник писав портрети своїх рідних і друзів.

Багато його робіт, зокрема, жіночі портрети, в 80-і роки ХХ в. успішно продавалися на міжнародних аукціонах живопису (наприклад, на Балтійському аукціоні, на Rabourdin & Choppin de Janvry). В США було продано 24 його роботи, в Японії – 10, у Франції – 66. Цікаво, що на французьких аукціонах картини Льва Костянтиновича Богомольця продавалися в півтора рази дорожче за картини Айвазовського та Сєрова за квадратний сантиметр. Всі продані картини розійшлися як по музеях, так і по приватних зібраннях. Роботи Льва Костянтиновича Богомольця зберігаються також в 12 європейських музеях (зокрема, в Латвії, Англії, Фінляндії, Німеччини, Швейцарії, Швеції, Естонії та ін.), в музеях і приватних зібраннях Ізраїлю, в Державному Російському музеї, музеї Арктики, в музеях Житомира та Львова. 28 «морських» робіт художника вміщено в картинній галереї ім. Айвазовського у Феодосії. Це найбільше зібрання картин Льва Костянтиновича Богомольця на території України.

У 1985 р. Лев Богомолець написав картину «Океан», яку подарував в 1997 році президенту Франції Жаку Шираку під час його візиту в Санкт-Петербург. Подарунок був зроблений в пам'ять про видатного дослідника океану Жака-Іва Кусто, який помер того року.

Морська серія займає особливе місце у творчості Льва Костянтиновича Богомольця. Похмура велич водної стихії служила для нього джерелом натхнення. Море, до речі, художник знав не з чуток – він сам проектував і будував яхти, виходив на них в море, плавав по Фінській затоці, Онезі, Ладозі. У цьому він був схожий зі свом далеким родичем, також представником вітебської гілки роду – поляком Анджеєм Богомольцем, який перетнув Атлантику на яхті «Даль».

Чорне море і Крим давали для Льва Костянтиновича Богомольця не менше натхнення, ніж його рідна Балтика. За словами директора галереї Айвазовського, Тетяни Гайдук, між галереєю і художником встановилася справжня творча дружба. «Він приїжджав до нас в галерею, коли відпочивав у Криму. І ми до нього теж їздили в майстерню в Петербург, – розповідає вона. – Він малював етюди з пейзажами Коктебеля, видами Судакської і Феодосійської фортець, і все це дарував нам».

До останніх днів життя Лев Костянтинович Богомолець малював і навіть переступивши 90-річний рубіж продовжував працювати. В останні роки життя у нього була паралізована права рука, але художник навчився працювати лівою. Він часто любив повторювати: «Якщо можеш працювати – працюй, якщо не можеш працювати – все одно працюй, а якщо зовсім не можеш – все одно працюй».

Лев Костянтинович Богомолець нерідко жартував, що на цьому світі його утримують дві речі: незавершені справи і чисто обивательська цікавість - а що буде далі?

Помер Маестро в 99 років – 9 липня 2009 року, залишивши після себе більше 4 тисячі картин. Його прах покоїться в колумбарії Волковського цвинтаря.

Джерела і документи:

1. «Дворянский календарь». Тетрадь 11. «ВИРД», СПб., 2003. – С. 38-39.

2. Художники народов СССР. Биографический словарь. Т. І. – М., «Искусство», 1970.

3.Справочник членов Союза художников СССР. Т. І. – М., «Советский художник», 1979.

4. Справочник членов Ленинградской организации Союза художников РСФСР. – Л., «Художник РСФСР», 1987.

5. Лев Богомолец. Живопись. Акварели. Этюды. Миниатюры. – С.-Петербург, 1992.

6. Иванов С. В. Неизвестный соцреализм. Ленинградская школа. – С.-Петербург, «НП-Принт», 2007.

7. L' Ecole de Leningrad. Auction Catalogue. – Paris, «Drouot Richelieu», 12 Mars 1990.

8. http://www.gazeta.spb.ru/174333-0/.

9. Балаева А. «Создавая вечное». – «Бореальная зона», №1 (18), 2006. – С. 4.