фон дер Борх (von der Borch)
History of family

фон дер Борх (von der Borch)

фон дер Борх (von der Borch)

 

Анна Богомолець - єдина дочка Петра-Тадеуша Богомольця (1729 - після 1789), рідного брата Францішека і Яна-Хризостома-Антонія Богомольців, сестра Станіслава і Ромуальда Богомольців, вийшла заміж за Юзефа-Генріха фон дер Борха (1753-1835) герба «Три галки», посла інфлянтского, сеймового суддю, вітебського губернського предводителя дворянства (1808-1814), кавалера ордену св. Станіслава. Ю.-Г. фон дер Борх служив полковником у народній кавалерії, в яку були перетворені застарілі частини крилатих гусар. Після розділу Речі Посполитої отримав чин статського радника. У вересні 1799 р. за розпорядженням імператора Павла був укладений у Шлиссельбургскую фортеця (Распоряжение Павла I от 2 сентября 1799 г. «Император Павел Петрович. 1754-1801. Высочайшие повеления и указы санкт-петербургским военным губернаторам 1797-1801» // «Русская старина, № 5, 1872. – С. 252-253;  ДК, там же. – С. 32).  

Графський рід фон дер Борх – напевно, найбільш древній з усіх родів, поріднених із Богомольцями. Витоки його простежуються, щонайменше, до XI століття, в Південній Італії. Крім основної гілки, рід має також відгалуження: графи Борх-Любешіц і Борхсгоф, а також барони Борхланд. З Південної Італії рід переселився в XII столітті в Вестфалію. Там його представники мали баронства Ліпп, Боркуле і Борхланд. У процесі німецького «натиску на Схід» дві гілки Борхів осіли відповідно на землях поморських слов'ян і в Ліфляндії, третя – в Польщі (краківське воєводство) (http://www.sati.archaeology.nsc.ru/encyc_top/encyc15/term. html? act = list & term = 379). 

Досить скоро фон дер Борхи з померанской та польської гілок ополячуваються, хоча й зберігають свою німецьку титулатуру й родові імена. Представник ліфляндської гілки, Бернхард фон дер Борх, був спочатку ландмаршалом Тевтонського ордену в Лівонії (1471) (Баранов А., Бойчук Б. Список ландмаршалов Тевтонского ордена в Ливонии – http://www.templiers.info/web/a01.php? page = 090801a), а потім верховним магістром (гермейстер) Лівонського ордену з 1477 по 1483 рр. Бив свою монету. Вів спустошливі прикордонні війни на кордоні з Псковської землею. Брат його Симон був коад'ютором ордена. Племінник Б. фон дер Борха, теж Симон (за іншими даними - двоюрідний брат), був єпископом ревельським, легатом Святого Престолу в Данії і в Швеції. Балтазар Русов у своїй «Історії провінції Лівонія» повідомляє, що через його прагнення розширити вплив єпископства на Ригу, між рижанами і єпископом виник конфлікт. Верховний Магістр виступив на боці свого кузена. Рига була оточена, але городяни хоробро захищалися і відбили напад ливонских лицарів. Згодом папа Сикст IV засудив дії Симона і Бернхарда фон дер Борха, а Бернхард, після того як папа відлучив його від церкви, був зміщений з посади верховного магістра. («Ливонская хроника» // Сборник материалов и статей по истории Прибалтийского края. Т. II, - 1879. – С. 287-292). 

До речі, Бернхард фон дер Борх перебував у далекому свояцтві з великим князем московським Іваном III: його двоюрідний брат Фрідріх був одружений з Оленою Палеолог – рідній сестрі дружини Івана III, Софії Палеолог (Там же). 

Краківська гілка: Станіслав Борх (до того часу приставка «фон дер» до його прізвища вже не вживалася) – папський легат, а потім посол короля Сигізмунда II Августа в Іспанії та Неаполі. Імберт Борх зробив військову і дипломатичну кар'єру при дворі імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, отримав орден Золотого Руна, а в 1495 р. – титул імперського графа (http://www.sati.archaeology.nsc.ru/encyc_top/encyc15/term . html? act = list & term = 379). 

Частина ліфляндської гілки переселилася в XVII в. до Великого князівства Литовського. Її представник, Фабіан фон дер Борх, одружився на княгині Синявській. Від цього шлюбу народився син – Гедеон-Симон Борх, генерал, соратник коронного гетьмана, а згодом короля Речі Посполитої Яна III Собєського. Був убитий під час битви з турками під Віднем у 1683 р. Від його шлюбу з княжною Кароліною Кетлер-Курляндською, дочкою герцога Курляндського Якова I, народилися діти - Фабіан-Казимир і Єжи Борх. Останній, литовський полковник, мав сина Яна-Анджея Борха. Ян-Анджей дослужився до воєводи ліфляндського, а потім зайняв найвищу посаду в уряді Речі Посполитої – великого коронного канцлера. Помер в 1780 р. Був одружений на Луїзі Зіберг. Від цього шлюбу народилися Михайло і Юзеф-Генріх фон дер Борх. Останній у шлюбі з Анною Богомолець мав сина і чотирьох дочок (http://www.sati.archaeology.nsc.ru/encyc_top/encyc15/term.html?act=list&term=379).