Розподіли Речі Посполитої

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 07:18; Перегляди: 1455

Розподіли Речі Посполитої

Історики виділяють три етапи поділу Речі Посполитої – 1772, 1793 і 1795 рр.

Першому етапу передувало визнання конвокаційним сеймом 1764 р. титулу «государиня всея Руси» за російською імператрицею Катериною II, а за королем Фрідріхом II – титулу «короля Пруссії». Це давало привід Росії пред'явити територіальні претензії на українські та білоруські землі у складі Речі Посполитої, а Фрідріху – на Східну Пруссію, на яку він, за його власним визнанням, не мав жодних прав.

Визнання урядом Речі Посполитої титулів російської імператриці спричинило втручання Петербурга у внутрішні справи польсько-литовсько-руської держави (яка за своєю суттю дедалі більше ставала польською) під приводом захисту прав православного населення. На вимогу Росії, сейм прийняв «конституцію», яка урівнювала в правах православних і католиків. Між тим, шляхта і міщани в правобережних українських землях на той момент були в основному католиками. В католицизм перейшли і колишні козацькі лідери та їхні нащадки. Православними залишалися лише найбідніші й неписьменні верстви українського населення.

Спроби короля Станіслава Августа Понятовського провести реформу державного устрою (скасування liberum veto, впорядкування державних фінансів, зрівняння в правах різновірів) мали успіх лише почасти. Російський посол, князь Ніколай Рєпнін, бачачи загрозу реалізації інтересів Росії в Речі Посполитої, спровокував створення кількох шляхетських антикоролівських конфедерацій. У відповідь в 1768 р. в місті Барі (Вінницька область) була зібрана Барська конфедерація. Її метою було відновлення державного устрою Речі Посполитої «на початкових основах» і припинення втручання Росії у внутрішні справи країни.

У відповідь сталося вторгнення російських військ. Попутно Росія інспірувала гайдамацькі і хлопські бунти, відомі в історії як «Коліївщина». Опір росіянам і гайдамакам ставили лише розрізнені загони конфедератів, але і вони були придушені. Після цього російські війська і вірні Росії польські частини розправилися і з гайдамакам, які зробили свою справу і стали непотрібними.

5 вересня 1772 р. в Санкт-Петербурзі був підписаний договір про розподіл Речі Посполитої між Росією, Прусією та Австрією. Росії відходила вся Східна Білорусія, включаючи Вітебськ, Мстислав і Полоцьк – місця, де розташовувалися родові маєтки багатьох представників роду Богомольців. Наступного року сейм ратифікував розподіл під загрозою ще більших територіальних втрат.

Після першого поділу Речі Посполитої робляться гарячкові спроби реформувати країну. На тому ж сеймі, який ратифікував розподіл власної країни, створюється Комісія з питань народної освіти (Komisja edukacji narodowej), на яку покладалося завдання підготувати населення до майбутніх державним реформ.

У цей період активізується діяльність видатних просвітителів, братів Богомольців – Францішека і Яна-Хризостома-Антонія. Францішек Богомолець бере активну участь у випуску першого у Польщі спеціалізованого педагогічного видання Monitor, активно займається театром, редагує і готує до друку історичні хроніки, пише історико-біографічні праці. Його брат займається благодійністю і просвітницькою роботою в низах – випускає книгу «Диявол в своїй суті», спрямовану проти поширених серед простолюду (та й не тільки) забобонів.

Їхній брат, Пьотр-Тадеуш Богомолець, вітебський стольник, депутат сейму Речі Посполитої, спочатку активно протидіяв російському втручанню. Але після першого поділу Речі Посполитої приносить присягу на вірність російському трону.

Країна, тим часом, переживала період політичного пожвавлення. На чотирирічному сеймі (засідав з осені 1788 р. до весни 1792 р. ) була прийнята Конституція Речі Посполитої (3 травня 1791 р.), що встановлювала в країні конституційну монархію і урівнювала в правах шляхту і міщан.

У відповідь група магнатів підняла за підтримки Російської імперії антиконституційну конфедерацію. Фіналом її стало взяття Варшави російськими військами (1792 р.) і другий розподіл Речі Посполитої (1793 р.). Росія забирала собі Центральну Білорусію і Правобережну Україну (без Волині і Галичини, яка на той момент уже була під Австрією).

Останньою спробою захистити агонізуючу Польщу стало повстання Тадеуша Костюшка, що тривало близько восьми місяців. В ньому брали участь в основному жителі Кракова, Варшави і Вільно. Ян Богомолець не підтримав повстання, через що втратив популярність.

У листопаді 1795 р. стався третій розділ Речі Посполитої. Російська імперія отримала Західну Білорусію (Мінськ, Гродно), Литву та частину Волині.