Батько академіка Олександра Олександровича Богомольця. Земський лікар, революціонер-народник.

Саме з Олександра Михайловича почалася всесвітньо відома українська медична династія Богомольців, яка нараховує вже шість поколінь!

Олександр Михалович народився в Ніжині й був п’ятою дитиною з шести нащадків титулярного радника й ніжинського повітового судового засідателя Михайла Федоровича Богомольця. Закінчив Ніжинську гімназію. В 1867 р. вступив на медичний факультет Київського університету ім. Святого Володимира, який закінчив в 1874 році з відзнакою.

Михайло Федорович, чиновник у третьому поколінні, мав підстави очікувати, що і діти його підуть цим же шляхом. Але Олександр обрав інший шлях...

60-70-ті роки ХІХ ст. були роками своєрідного "бунту поколінь". Молоді дворяни й міщани прагнули громадянських свобод для підданих Російської імперії, незалежно від їхнього походження, а також економічних реформ, розповсюдження освіти серед народних низів. До цього руху долучилися Олександр, а також його дві сестри – Анна і Єлизавета. Молодший брат Михайло хоча й не брав участь у революційному русі, але явно йому співчував.

У 1876 р. Олександр Михайлович Богомолець одружився на Софії Миколаївні Присецькій (1856-1892) гербу «Новина» – колишній учениці Київської Фундуклеївської жіночої гімназіі. Саме від цього шлюбу народився Олександр Олександрович Богомолець – у майбутньому президент Академії Наук УРСР.

Поневіряння по тюрмах, переслідування царських чиновників, втрата найдорожчої людини – дружини Софії… Все це земський лікар Олександр Михайлович Богомолець зміг пережити і все це зробило його стійким і загартованим. Під час першої російської революції 1905-1907 рр. з ініціативи чернігівського губернатора земським службовцям ніжинського повіту було запропоновано підписати за встановленим зразком розписку про неналежність до політичних організацій «протизаконного характеру» (йшлося про соціал-демократичні партії та організації різного спрямування – від ліберальних до радикальних). Однак Олександр Михайлович Богомолець відмовився це зробити, хоча повістку йому приносили двічі.

Пристрасть до навчання не покидала Олександра Михайловича, попри поважний вік. У 1914 році він несподівано вирішив вступити на історико-філологічний факультет Московського університету. Щоправда, не закінчив його. Уже на схилі віку, в 1922 році Олександр Михайлович вирушив у подорож містами України. Про це згадується в одному з листів Олександра Олександровича Богомольця до нього. Про деталі поїздки не повідомляється, але в тому ж листі Олександр Олександрович просить батька привезти книг українською мовою і, по можливості, словник…

Від земського лікаря Олександра Михайловича Богомольця усім Богомольцям-лікарям із покоління в покоління передається разом із відданістю професії порядність, милосердя, принциповість і вірність переконанням.