Дід моєї прабабусі – Ольги Георгіївни Тихоцької – в останні роки свого життя був директором кадетського училища, в якому навчалися і представники роду Богомольців. Будівля училища – величезний будинок із колонами – досі стоїть у Полтаві. Правда, в жахливому стані. А колись це було одне з найвідоміших кадетських училищ царської Росії.

Народився мій прапрапрадід на Луганщині – в родовому маєтку Тихоцьких - Верхня Дуванка, в сім'ї заможного гірничого інженера. Але пішов по стопах свого діда, секунд-майора Ізюмського гусарського полку та одного із засновників Харківського університету.

Сергій Тихоцький у свої 20 років в чині підпрапорщика вже брав участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. і хоробро бився при облозі Варни, за що був нагороджений медалями. Далі служив в Гренадерському, потім в Волинському та в Єгерському лейб-гвардії полках. А під час Кримської війни 1853-1856 рр. охороняв прибережні лінії Санкт-Петербурзької губернії. Разом зі своїм тестем – адміралом Петром Рікордом – блокував можливість вторгнення англійських і французьких військ в Петербург з моря. Саме під час Кримської війни Сергію Тихоцькому було присвоєно звання генерал-майора Російської імператорської армії.

У 1859 році генерал-майор Сергій Тихоцький був призначений директором Полтавського Петровського кадетського корпусу, з якого я і починала свою розповідь. Як свідчить історія, за спогадами кадетів-петрівців, генерал-майор був м'яким, ліберальним і дуже любив свою землю. А за часів його керівництва корпусом серед кадетів поширилися проукраїнські настрої. 

Онуками Сергія Тихоцького були Софія та Ольга Тихоцькі, які вийшли заміж за кузенів Вадима (який в майбутньому стане генерал-хорунжим Української Держави і очолить Комітет спасіння України в Константинополі) та Олександра ( в майбутньому Президента української Академії Наук) Богомольців. Так рід Тихоцьких гербу Наленч двічі породичався з родом Богомольців гербу Помян.