Учасниця Варшавського повстання (1 серпня – 3 жовтня 1944 р.) Кайя Богомолець була звільнена з німецького полону.

«Кайя» – це повстанський псевдонім Олександри Богомолець, котрий потім став її другим іменем до кінця життя. В 17 років дівчина вже була капралом Армії Крайової (АК) – рушійної сили Варшавського повстання.

Олександра була старшою донькою в сім’ї військового інженера Олександра Богомольця і доньки царського генерала Катерини Масленнікової. Народилася в Парагваї, потім з родиною переїхала до Варшави. Отримала за тогочасною традицією домашню освіту від гувернантки.

До польського антинацистського руху опору дівчина долучилася в 1941 році, коли їй не було ще навіть 14 років. Спочатку служила в Жіночому санітарному корпусі. А безпосередньо під час повстання – у складі IV взводу 2-й льотної роти «Юра» (Jura) батальйона «Заремба-Пьорун» ("Zaremba-Piorun") АК. Під час бойових дій перебувала в Південному Середмісті (Śródmieście Południe). Поразка повстання обернулася полоном для багатьох його учасників, які вижили.

Жінки й війна – поняття несумісні. Не можна допустити, щоб жінки страждали та гинули, адже їхнє призначення в тім, щоб жити, ростити дітей, дарувати життя, а не позбавляти його. Жінка не повинна бути солдатом. Отже, війна – явище протиприродне.

Кайя пройшла через два німецькі табори для військовополонених (Stalag XB Sandbostel і Stalag VI C Oberlangen; табірний № 224214). Свободу дівчині принесли бійці комбінованого патрулю кінних стрільців 1-ї бронетанкової дивізії під командуванням генерала Станіслава Мачка. Серед визволителів був 21-річний Зигмунт Якубовський, з котрим згодом Кайя взяла шлюб.

В мирному житті – після війни - Кайя була талановитою художницею. Любила малювати коней. А в місті Щецині, де вона жила після війни до кінця своїх днів, у костьолі Христа-Короля над його головним вівтарем досі можна бачити написану нею ікону «Деісіс». Талант митця перейшов від неї до її молодшого сина Збігнєва Богомольця – художника, радіожурналіста і письменника.