Рівно сто років тому. 

Якби кінематографісти шукали прототип ідеального білогвардійця, напевне, кращого, аніж Миколай Федорович Богомолець, навряд чи знайшли би. Але то інша історія, про яку я якось розповім.

До громадянської війни в Росії Миколай Богомолець уже мав солідний бойовий досвід, здобутий на фронтах першої світової війни. 

Майбутній білогвардійський генерал, Миколай Федорович народився у Ризі, в сім’ї бойового офіцера, штабс-капітана Федора Борисовича Богомольця – учасника російсько-турецької війни 1878-1879 рр., кавалера ордена св. Анни 4 ст. з написом «За хоробрість».

Військову освіту отримав спочатку в кадетському корпусі, згодом у Михайлівському артилерійському училищі в Петербурзі, яке закінчив у 1893 році в званні підпоручика зі старшинством.

В 1915 році перша світова війна була в розпалі. Рік цей був повним подій для полковника Богомольця, але й багатий на нагороди. Саме в 1915 році він отримав свою найголовнішу нагороду – орден св. Георгія 4 ст. Полковник і його артилеристи під сильним вогнем зайняли позиції на близькій відстані від ворога і відкрили вогонь у відповідь. Влучність батареї Богомольця дозволила російській піхоті зламати опір неприятеля.

У тому ж 1915 р. до його «мирного» ордену св. Станіслава були додані мечі, а крім того, Миколай Федорович Богомолець був нагороджений орденом св. Володимира 4 ст. з мечами та бантом.