Десятирічна війна (1512-1522)

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 06:47; Перегляди: 1407

Десятирічна війна (1512-1522)

Війна була розв'язана великим князем Василем III. Приводом став арешт його сестри Олени – вдови короля Олександра, котра підтримувала, як вважалося, контакти з литовсько-руськими князями-сепаратистами. Крім того, король і великий князь Сигізмунд І Старий уклав союз з кримським ханом і своїми набігами тривожив Московію з травня до середини осені 1512 р. Деякі набіги татар підтримували українські козаки.

Війна почалася наступом московських військ на Смоленському і Оршанському напрямках. Дві облоги Смоленська (зимова та літня 1513 р.) закінчилися невдало, але в травні наступного року, коли сам великий князь московський Василій очолив похід на Литву, Смоленськ в серпні 1514 р. було взято. Слідом за Смоленськом впав Мстиславль.

Інші частини московських військ під командуванням Івана Челядніна та Івана Репні-Оболенського пройшлися рейдом в районі Орші, Друцька, Мінська і Вітебська. Князь-перебіжчик Василь Шемятіч пробував узяти Київ.

Московське командування визнало доцільним з огляду на свіжі успіхи виділити частину сил на кримський напрямок, решта під командуванням Івана Челядніна рушили на Оршу. Назустріч їм виступив на чолі литовських сил, об'єднаних із польськими, великий гетьман Костянтин Острозький, який жадав реваншу за поразку і полон.

Інформацію про ворога гетьман отримав від Михайла Глинського. Той був незадоволений, що Василь ІІІ не дав йому Смоленськ, хоча саме Глинський керував операцією по його здобуттю. 8 вересня 1514 біля Орші литовсько-руські війська вщент розбили московську рать Челядніна. На хвилі успіху князь Острозький відбив у московитів Мстиславль, Кричев і Дубровну.

Для взяття Смоленська забракло сил. Але найголовніше – просування московитів вглиб Білорусії було зупинено.

Литвини, проте, не змогли істотно розвинути успіх під Оршею: походи на Гомель в 1516 р. і на Псков в 1517 р. закінчилися невдало.

Дипломатичні зусилля, зроблені Литвою і Польщею, теж особливих результатів не дали. Королю Сигізмунду вдалося домовитися з німецьким імператором про припинення підтримки Великого князівства Московського і навіть одружитися на його внучці Боні Сфорца. Але спроби натиснути на Василя ІІІ не принесли результату – той так і не повернув Смоленськ.

Москві тим часом вдалося домовитися з кримським ханом, Мехмет-Гіреєм, який змінив померлого Менглі-Гірея, про спільні дії проти Литви та Польщі. На виконання домовленостей кримчаки протягом 1518-1520 рр. вчинили кілька нападів на коронні землі Польщі, дійшовши до Львова та Любліна. Водночас московити розорили східну частину Великого князівства Литовського – переважно білоруські землі (в районі Вітебська, Слуцька, Мінська і Могильова). Окремі їхні загони були помічені в районі Вільно. Ці напади, втім, були відбиті.

У зв'язку з тим, що в 1521 р. Велике князівство Литовське вступило у війну з Ливонським орденом, а Московія змушена була займатися відбиттям масованих набігів кримських татар, обидві сторони уклали перемир'я. За його умовами, Смоленськ залишався у складі Московії, остання ж відмовлялася від претензій на Київ, Вітебськ і Полоцьк.