Листопадове повстання 1830-1831 рр.

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 07:26; Перегляди: 1820

Листопадове повстання 1830-1831 рр.

Повстання спалахнуло в Польщі 29-30 листопада 1830 р., а було остаточно придушене 26 жовтня 1831 р.

У придушенні повстання брав участь Франц Станіславович Богомолець – поручик артилерії, ад’ютант начальника артилерії 1-го корпусу генерал-майора Перрена. Під час штурму Варшави був поранений.

Саме під час цього повстання народилося гасло «За нашу і вашу свободу».

Крім Польщі, повстання відбувалося також в Литві (Білорусії), на Жмуді і Волині. Причиною повстання став утиск царською владою громадянських свобод у Польщі. Імператор Олександр I, який, як вважалося, непогано ставився до поляків, ввів однак у Королівстві Польському превентивну цензуру. З плином часу обмеження торкнулися свободи зібрань. Були заборонені масонські ложі – осередки вільної думки не тільки в Польщі, але й в усій тогочасній Європі. За царя Миколая I була ліквідована низка організацій, які виступали за самостійну польську державу.

Попередником повстання став так званий «заколот підхорунжих» у варшавській Школі піхотних підхорунжих. Заколот був спрямований спершу не проти Російської імперії, а проти брата імператора Миколи, великого князя Костянтина, який створив у Польщі систему таємної поліції, заохочував доноси і дозволяв собі публічно принижувати польських офіцерів.

У ніч з 29 на 30 листопада 1830 р. змовники захопили у Варшаві палац Бельведер – резиденцію великого князя Костянтина. Сам князь, за деякими даними, втік з палацу в жіночій сукні. Повсталих підтримало близько 15 тисяч варшав'ян – з їх допомогою були захоплені склади зі зброєю. Кілька високих армійських чинів, які намагалися стримати повсталих, були вбиті. Наступного дня Варшава була захоплена повстанцями. Великий князь Костянтин з кількома вірними полками втік зі столиці, а потім і з Королівства Польського. У червні 1831 він помер від холери у Вітебську.

Управління Королівством Польським перейшло в руки Адміністративної ради, яка потім передала владу Тимчасовому уряду на чолі з князем Адамом Єжи Чарторийським. Главою держави був обраний генерал Юзеф Хлопицький, який проголосив себе диктатором Польщі.

Вимоги, що висувалися до Російської імперії, зводилися до наступного: визнання і дотримання Конституції Королівства Польського 1815 р., поширення її дії на Литву, Волинь і Поділля, а також виведення російських військ з Польщі. Цар Миколай I зажадав беззастережної капітуляції повстанців. У грудні 1830 року було введено військовий стан в віленській, мінській, гродненській губерніях, почалися арешти. Кілька литовських шляхтичів було заслано до Сибіру.

Тоді 25 січня 1831 р. сейм проголосив детронізацію російського царя з титулатури «царя Польського». У Варшаві було створено Народний уряд. У Вільно тим часом сформувався свій повстанський виконавчий орган – Віленський Центральний комітет, який прагнув координувати дії з Народним урядом у Варшаві.

Повстанський сейм у Варшаві звернувся з відозвою до мешканців Білорусії («литвинам»), а також «Волині, України та Поділля» із закликом братися за зброю. При цьому жителям цих територій давалися обіцянки представництва в сеймі. Повстанці роззброювали російські гарнізони, створювали власні повітові органи самоврядування. Литовсько-білоруських повстанців очолив Кароль Залуський. Повстанці розраховували закупити зброю в Англії.

Окремі повстанські групи діяли на території України – на Волині, Житомирщині, Поділлі і навіть Київської губернії.

У відповідь в межі Королівства Польського увійшла російська армія чисельністю 115 тис чоловік із 336 гарматами під командуванням фельдмаршала Івана Дибича. Кілька вдалих для поляків битв не змогли, проте, стримати натиск росіян, які в лютому 1831 р. готувалися вже брати штурмом Варшаву. Однак у битві під Ольштинкою Гроховською (25 лютого 1831 р.) поляки відбили наступ армії Дибіча. У битві, однак був важко поранений Юзеф Хлопицький. Місце диктатора Польщі зайняв Ян Скшинецький. При ньому генерал Ігнацій Прондзинскій розробив план контрнаступу.

Реалізація його спочатку йшла досить вдало – поляки виграли три битви. Але несподівано Ян Скшинецький наказує згорнути його. Тільки в травні він погодився на відновлення активних дій, але час було втрачено. У битві під Остроленкою поляки зазнали поразки. Однією з причин стала нерішучість Скшинецького, який не віддав наказу про рішучий наступ на росіян, чиї ряди косила холера.

У результаті змови Ян Скшинецький був усунутий від влади. На його місце прийшов Ян Круковецький, галичанин за походженням. Однак змінити ситуацію зміна командування вже не змогла. 6 вересня російські війська під командуванням Івана Паскевича оточили Варшаву. Після кровопролитного штурму місто було взяте, а війська Паскевича жорстоко розправилися з повстанцями і з мирним населенням.

Після взяття Варшави якийсь час ще тривала партизанська війна, особливо в Литві. Однак сили були нерівні. Російські військові влади розгорнули масштабні репресії. Офіцерів, полонених із зброєю в руках, розстрілювали. Шляхтичів, які тією чи іншою мірою підтримували повстання, віддавали під трибунали, їх майно конфіскувалося, а самі вони посилалися у віддалені російські губернії, в тому числі до Сибіру. Селян сікли і засилали в сибірські батальйони.

26 лютого 1832 Конституція Королівства Польського була замінена «Органічним статутом». Цей документ ліквідував залишки польської державності. Адміністративний поділ на воєводства скасовувалося, вводився губернський. Монетна система Польщі замінювалося російською. У гуманітарній політиці був узятий курс на русифікацію Польщі та Литви.