24 травня1881 р. - народився смій прадід Олександр Олександрович Богомолець.
History of family
« Березень 2024 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

24 травня1881 р. - народився смій прадід Олександр Олександрович Богомолець.

У Лук'янівській тюрмі народився смій прадід, Олександр Олександрович Богомолець.Президент АН УРСР, віце-президент АН СРСР. Основоположник російської та української школи патофізіології, ендокринології та геронтології. Засновник першого в Росії і Україні науково-дослідних установ медичного профілю. 

Це лише не повний перелік його титулів і заслуг.

Людина цікавої але складної долі. Його життєві випробовування почалися ще до народження – мати майбутнього академіка, Софія Богомолець, була заарештована в справі таємної організації «Південно-російський робітничий союз», вже будучи вагітною. Народився Олександр Олександрович у лазареті Лук’янівської тюрми, і через кілька днів був забраний від матері. Побачив він її лише через десять років після свого народження.

Аби побачити матір, Сашко разом із батьком, Олександром Богомольцем-старшим, проїхав майже через усю імперію – від Києва до Сибіру. Півроку тривала ця подорож. Зустріч із матір’ю назавжди визначила життєвий шлях маленького Сашка Богомольця. З того часу з ним завжди був «Кобзар» Шевченка, переплетений і подарований йому перед смертью Софією Богомолець. Взамін мати взяла з сина клятву служити своєму народу, якій мій прадід залишився вірним до кінця свого життя.

Бунтарство і працелюбність – ці, здавалося б, несумісні речі, прекрасно уживалися в його характері. Син революціонерів, Сашко ще з юності заслужив репутацію «неблагонадійного». Неодноразово був на межі виключення з гімназії (що зрештою й сталося в Кишиневі), з Новоросійського університету в Одесі. Разом з тим, був посидючим і старанним учнем, а потім студентом: у 21 рік – перша наукова робота, в 28 – доктор медицини, в неповні 30 – завкафедрою загальної патології Медичного факультету Саратовського університету.

За що і українці, і все людство (і, звичайно, медики всього світу) пам’ятають й шанують академіка Олександра Богомольця? Він заклав підвалини нової медичної науки – патофізіології, котра нині викладається в усіх медичних вузах світу. Він розробив і вдосконалив імунну антиретикулярну цитотоксичну сироватку – унікальний препарат, що прискорює загоєння ран і активізує імунну систему людини. В медицину цей препарат так і увійшов під назвою «сироватка Богомольця». Він врятував життя і здоров’я сотен тисяч поранених солдатів і офіцерів Червоної Армії, які могли загинути від поранень і крововтрати під час радянсько-німецької війни тим, що створив систему збору і переливання крові. Так що внесок Олександра Богомольця у перемогу над нацизмом не менший, ніж генералів, маршалів і начальників штабів.

Він встановив універсальний характер першої групи крові й розробив методику консервування донорської крові, котра й досі використовується в усьому світі без принципових змін. Він займався питаннями подовження людського життя. Він був переконаний, що людина може залишатися повною сил і творчо активною навіть у сто і більше років.

Олександр Олександрович Богомолець очолював українську Академію Наук у часи сталінських репресій. Як міг, рятував цвіт української науки. Порятунком від НКВС йому були зобов'язані відомий український демограф Михайло Птуха, основоположник української економічної географії Костянтин Воблий, математик Микола Крилов, фізик-ядерник Олександр Лейпунський, який створив перший в СРСР ядерний реактор на швидких нейтронах. Олександр Богомолець також зміг, хоча і не надовго, відстрочити арешт видатного українського історика і сходознавця Агатангела Кримського. Ось за це його цінить і Україна, і весь світ.

А я ціную й люблю його через те, що він мій прадід. І що його життя служить прикладом вже для кількох поколінь медичної династії Богомольців, і за його променисті очі і людяність, і за те, що на місті пустиря, який колись був на Печерську він посадив ботанічний сад - парк, який носить теперь його ім'я і знаходиться на вулиці Богомольця, 2. В цьому парку виросла і я. Кожного дня там гуляють мами з візочками, бігають діти і завжди можна почути сміх і побачити радість в людських очах.