Військові
History of family

Військові

Військові діячі

 

2-й лейб-гусарський Павлоградський імператора Олександра III полк 

Відомо, що в 1833 році прохання про направлення на військову службу в цей полк подавав Пьотр-Фабіан Алоїзієвич Богомолець (1815-1864). 

2-й лейб-гусарський Павлоградський імператора Олександра III полк сформований 9 червня 1764 р. в Катеринославській губернії. Від початку існував як піший Дніпровський пікінерний полк. В 1783 р. був переформований в кінний підрозділ – Павлоградський легкокінний полк. В 1796 р. пережив ще одне переформування, ставши гусарським полком. Таким і залишався до 1882 року, з якого став називатися 6-м лейб-драгунським Павлоградським полком. 

У 1907 році за розпорядженням імператора Миколая II полк знову отримав назву гусарського і став іменуватися 2-м лейб-гусарським Павлоградським імператора Олександра III полком. 

Полк брав участь у битві під Шенграбеном (4 листопада 1805 р.), в боях російсько-французької війни 1812-1814 рр. Розформований в 1918 р 

 

Кавалергардський полк 

З 1 січня 1797 р. і, можливо, до 1805 р. в ньому служив Станіслав Петрович Богомолець (1777-1852). Звільнений з цивільним чином колезького реєстратора. Приблизно в той же період (до січня 1800 р.) в підрозділі служив і його молодший брат – Павло Петрович (1782 – ?). 

Кавалергардський полк – перший з чотирьох кірасирських полків, що входили до складу 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Крім цих чотирьох полків, до складу дивізії входили два гвардійських козачих полки. 

Кавалергарди являли собою особисту кінну гвардію монаршої особи. 

Кавалергардські частини були сформовані в 1724 році виключно як парадний конвой з нагоди коронації імператриці Катерини I. Після цього вони були розпущені. Потім кавалергарди збиралися ще двічі – в 1726 (проіснували до 1731 р.) і 1762 роках. У 1764 році Кавалергардський підрозділ отримав статус корпусу. У 1797 р імператор Павло I в черговий раз розпустив кавалергардів, але через два роки знову відновив корпус. 

На момент відновлення кавалергардського корпусу до його складу входило 189 чоловік, у тому числі й брати Богомольці, судячи з часу їх служби. Всі вони носили знак Мальтійського хреста і вважалися особистою гвардією імператора Павла як великого магістра ордена Іоанна Єрусалимського. 

В січні 1800 корпус був розширений до полку у складі трьох ескадронів. Дозволено було також комплектувати полк особами недворянського походження. 

Імператор Олександр I, який змінив Павла на престолі, ще більше розширив полк, довівши його чисельність до п'яти ескадронів. З березня 1881 року іменується «Кавалергардський Її Величності государині-імператриці Марії Феодорівни полк». Брав участь у боях під Аустерліцем, Бородино, в першій світовій війні (Брусилівський прорив). У 1899 р. почалася робота над складанням чотиритомник біографій кавалергардів, що служили в полку в 1724-1908 роках. Розформований в листопаді 1917 р. 

 

Лейб-гвардії кінно-артилерійська бригада. 

Сформована в березні 1805 р. У ній служив Франциск (Франц Станіславович) Богомолець (1807 – після 1863). Вийшов у відставку поручиком. 

 

Лейб-гвардії уланський Його Імператорської Високості Спадкоємця Цесаревича полк 

У ньому служив офіцером Юлій-Ігнацій Станіславович Богомолець (1820 – після 1854), син Станіслава Петровича Богомольця. У відставку вийшов у березні 1850 року в чині ротмістра. 

Полк сформований у грудні 1817 р. у Варшаві з гвардійських частин, що перебували при великому князі цесаревичі Костянтину Павловичу – 1-го дивізіону лейб-гвардії Уланського полку з додаванням людей з інших гвардійських кавалерійських полків. 

З жовтня 1831 р. – лейб-гвардії уланський Його Імператорської Високості Михайла Павловича полк. Складався з чотирьох ескадронів. У травні 1832 р. кількість ескадронів доведено до шести і сформований один запасний; через чотири роки запасний ескадрон був переведений в розряд резервного і створений новий запасний ескадрон. З 19 вересня 1849 р. називається «лейб-гвардії уланський Його Імператорської Високості Спадкоємця Цесаревича полк». З січня по листопад 1849 р. (термін збігається з часом служби Ю.-І. С. Богомольця) полком командував генерал-майор Карл фон Пріттвіц – нащадок легендарного Бернарда Претвича, сілезького шляхтича, героя ранньої української козаччини. 

З лютого 1855 – лейб-гвардії уланський Його Величності полк. В червні 1917 р. - гвардійський Варшавський уланський полк. Розформований в 1918 р. 

 

161-й піхотний Александропольский полк. 

7-й ротою даного полку командував капітан (станом на 1892 р.) Євген-Станіслав Юліанович Богомолець (1853 – після 1892), син Юлія-Ігнація Станіславовича Богомольця

Полк сформований 1 серпня 1874 р. з 4-х батальйонів Кавказької гренадерської дивізії і 41-го єгерського полку. З 16 грудня 1875 р. іменується як «161-й піхотний Александропольский Його Імператорської Високості, великого князя Олексія Михайловича полк». 

У період російсько-турецької війни 1877-1878 рр. полк брав участь у бойових діях на Кавказі. У російсько-японську війну брав участь в Мукденській битві. 

 

17-й драгунський Нижегородський Його Величності полк 

У ньому з січня 1800 р. служив у чині поручика Павло Петрович Богомолець, рідний брат Станіслава Петровича Богомольця. У відставку вийшов у вересні 1801 р. в чині капітана. 

Один з найстаріших полків російської армії. Створений в 1701 році. Брав участь за час свого існування в найбільш значних кампаніях – починаючи з Північної війни і закінчуючи російсько-турецькою 1877-1878 рр. Використовувався в основному на південному театрі військових дій (Кавказ, Крим, Персія, Туреччина тощо). Імператор Олександр II високо цінував 17-й драгунський: «Нижегородців я вважаю своїм першим кавалерським полком», - говорив він. 

 

Лейб-гвардії Кінний полк. 

До 1802 року в ньому служив Ромуальд Петрович Богомолець (1783-1840), рідний брат Станіслава і Павла Петровича Богомольців, у майбутньому – мер Вітебська і вітебський губернський предводитель дворянства. У відставку вийшов у званні вахмістра близько 1802 р. 

Один з найстаріших полків російської армії. У рік створення (березень 1721 р.) називався Кроншлотським драгунським. Виник в результаті об'єднання трьох підрозділів, що існували раніше – драгунського лейб-ескадрону князя О. Д. Меншикова, особистої драгунської роти графа Шереметєва і драгунської роти Санкт-Петербурзької губернії. Найменування Кінної гвардії отримав 31 грудня 1730 р. 

Надалі полк комплектувався в основному з німців Східної Пруссії. 

Перший бій як самостійна бойова одиниця полк витримав у російсько-турецьку війну в 1737 р. Назву «лейб-гвардії Кінний» за полком закріпив імператор Олександр I у 1801 році. З того часу патронат над ним здійснювався виключно з боку діючих російських монархів. Надалі полк брав участь у війнах проти наполеонівських військ перших років XIX ст., в Бородинській битві, у придушенні повстання декабристів 1825 р., польського Листопадового повстання (1830-1831), угорської революції 1849 р. 

Брав участь у першій світовій війні, де поніс дуже тяжкі втрати. 

Розформований у 1918 р 

 

Польська добровольча армія (Armia Ochotnicza) 

У ній починав свою військову службу Анджей Богомолець (1900-1988) – відомий мореплавець, письменник і солдат, кавалер Ордену Почесного Легіону. 

Добровольча армія створювалася в складних умовах – на Варшаву наступали червоні полки Тухачевського. 8 липня 1920 р. міністр оборони Польщі, генерал-поручик Казимир Соснковський видав указ про формування генерального інспекторату Добровольчої армії. Генеральним інспектором був призначений генерал Юзеф Галлер. Станом на 30 вересня 1920 р. в ряди армії увійшло більше 52 тисяч піхотинців, більше 9,4 тис кавалеристів і майже 12,5 тис артилеристів. Армія відіграла видатну роль у розгромі Червоної армії під Варшавою. 

 

Усть-Двінський фортечний піхотний батальйон 

Командир батальйону – полковник Костянтин Павлович Богомолець (1837 – після грудня 1897 р.). 

Батальйон сформований у 1892 р. під назвою Риго-Дінамюндський. Назва «Усть-Двінський» йому присвоєно роком пізніше. Батальйон входив до складу Усть-Двінського (Дінамюндського) 180-го піхотного резервного полку, сформованого в 1892 р. на базі Дінамюндського резервного кадрового піхотного батальйону, утвореного ще в 1811 р. під назвою Ризького губернського. 

 

52-й піхотний Його Імператорської Високості Великого Князя Кирила Володимировича Віленський полк 

У ньому служив «жолнерним офіцером» Лев Павлович Богомолець (1839 – грудень 1904 р./січень 1905 р.), брат Костянтина Павловича Богомольця. Пішов у відставку штабс-капітаном на початку 1868 р.

Полк сформований в жовтні 1811 р. на базі рот Углицького піхотного полку, доукомплектованих ротами Архангелогородського, Казанського та Московського гарнізонних полків. Відзначився в боях проти наполеонівської армії у війні 1812 р. і в наступних по ній закордонних походах. Успішно бився проти турків під Ахалцихом у 1853 р. Брав участь у Кримській війні. Нагороджений Георгіївським прапором. 

 

134-й піхотний Феодосійський полк 

4-й ротою цього полку командував штабс-капітан Сергій Львович Богомолець (1874 – після 1905 року), син Льва Павловича Богомольця. Раніше виконував обов'язки ад'ютанта 1-го батальйону, був полковим скарбником. 

134-й піхотний Феодосійський полк був сформований на базі батальйонів Прагського резервного піхотного полку (раніше – Прагський єгерський), сформованого ще в 1831 році. До нього ж увійшли батальйони Литовського, Віленського і Ряжського піхотних полків. Полк відзначився в боях на Кавказі, Трансільванії, в Кримську війну, за що отримав Георгіївський прапор. Був розквартирований у Катеринославі. 

 

Лейб-гвардії Литовський полк

У ньому служив підпоручиком Лев Сергійович Богомолець (1902-1984), син Сергія Львовича Богомольця

Полк сформований у 1817 р. у Варшаві на основі 3-го батальйону лейб-гвардії Московського полку, який до 12 жовтня 1817 р. носив назву Литовського, будучи свого часу сформованим з 2-го батальйону лейб-гвардії Преображенського полку. Новий Литовський полк був доукомплектован уродженцями Королівства Польського. Брав участь у придушенні Листопадового повстання (1830-1831) – зокрема, в штурмі Варшави; в російсько-турецькій (1877-1878) (штурм Плевни) і першої світовій війнах. У лютому 1917-го Литовський полк підтримав братів по зброї з лейб-гвардії Волинського полку, які відмовилися виконати злочинний наказ імператора Миколи II стріляти по учасниках мирної демонстрації в Петербурзі, які вимагали виходу Російської імперії з війни і поліпшення економічного становища в країні. 

 

5-й (він же 13-й) Каргопольский драгунський полк

В цьому полку служив деякий час  Йоахім Юзефович Богомолець (бл. 1798 – ?) – до переходу в 5-й Єгерський полк. 

Один з найстаріших полків російської армії. Набраний в 1706 році за особистим розпорядженням царя Петра І. Спочатку називався по імені його засновника – боярина Івана Олексійовича Мусіна-Пушкіна. Полку була дана форма, яка тепер вважається «класичною» для російської армії початку XVIII ст. – зелені каптани з червоними обшлагами. З 1756 р. (хоча ця дата не вважається точною) іменується Каргопольским конно-гренадерським полком. У 1763 р. – «Каргопольский карабінерний полк». Найменування «драгунський» отримує тільки в березні 1801 р.

З 1842 г. – «драгунський Його Імператорської Високості Великого Князя Костянтина Миколайовича полк». У 1882 році полк міняє нумерацію – стає 13-м, при цьому зберігаючи колишню титулатуру. У 1907 р. полку повернута його колишня нумерація, а титулатура скорочується до «драгунський Каргопольский полк». 

 

5-й Єгерський полк 

В цьому полку продовжував службу Й. Ю. Богомолець. Дослужився до звання капітана. У відставку вийшов у січні 1821 р.

Полк створений в травні 1797 р. і спочатку проходив по полковий нумерації як 6-й, але в 1801 р. був позначений як 5-й. Брав участь у війні проти Наполеона 1806-1807 рр., за що отримав срібні Георгіївські труби. Через рік полк задіяний в російсько-шведській війні 1808-1809 рр. Брав участь в російсько-французькій війні 1812 р. і в закордонному поході російської армії 1813-1814 рр. За участь у придушенні Листопадового повстання (1830-1831) полк отримав Георгіївський прапор. 

Після скасування єгерських полків в січні 1833 р. увійшов до складу Псковського піхотного полку. 

 

Київський український козачий полк 

У ньому служив значковим товаришем Петро Васильович Богомолець (бл. 1716-1781), який вийшов у відставку в червні 1757 р. військовим товаришем. В цьому ж полку служили значковими товаришами його сини – Федір Петрович (бл. 1751-1795/1796) і Петро Петрович (1755-1781) Богомольці

Одне з найстаріших українських козачих формувань. Полк сформований в 1625 році як бойова одиниця реєстрових козаків, згідно з Куруківською угодою між козаками та урядом Речі Посполитої. 

Під час Війни за незалежність України під проводом Богдана Хмельницького полк увійшов до Зборівського реєстру 1649 р. На той момент в його складі було 17 сотень, але в 1645 році було додано ще три. Після Андрусівського перемир'я 1667 р. Київський полк як адміністративно-територіальна одиниця був поділений між Україною та Річчю Посполитою. У 1669 році до складу його території і військ увійшли частина земель і підрозділів Переяславського і Ніжинського полків. 

Київськими полковниками в різний час були: Михайло-Станіслав Кречовський (Кричевський) – кум Богдана Хмельницького, учасник битви під Охматовим (січень 1644); Антін Жданович (дипломат Б. Хмельницького), Михайло Криса (під час облоги козацького табору під Берестечком перейшов на сторону короля, за що отримав шляхетство; пізніше знову опинився в таборі козаків), граф Василь Капніст, князь Олександр Безбородько. У 1783 р., через рік після ліквідації полкового адміністративного устрою в Україні з козаків полку утворений Київський карабінерський полк російської армії. 

 

11-а армія 

У ній в період першої світової війни служив підпоручиком етапної-господарського відділення армійського штабу, потім 22-го саперного батальйону і 5-го військово-дорожнього загону Олександр Геннадійович Богомолець (1896-?). 

Сформована у вересні-жовтні 1914 р., ліквідована на початку 1918 р.

 

Гвардійський залізничний полк 

В 10-му батальйоні цього полку виконував обов’язки начальника госпчастини капітан Сергій Семенович Богомолець (1879 – після 1918), потім командував ротою в 5-му Сибірському залізничному батальйоні того ж полку. 

 

125-й Курський піхотний полк 

У ньому служив штабс-капітаном Федір Борисович Богомолець (1835 – після 1880). Полк сформований в квітні 1863 в місті Обояні Курської губернії. Для його формування були використані батальйони 54-го піхотного Мінського полку (Мінського мушкетерський). Свою назву отримав 13 липня 1863 р. Ніс вартову службу з охорони ув'язнених у Київській фортеці учасників Січневого повстання 1863-1864 рр. в Польщі, Литві і частково в Україні. 

Відзначився під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. в складі 11-го Армійського корпусу генерал-лейтенанта князя Шаховського. Брав участь у битві під Плевною, де в повному складі бився проти 40-тисячної армії Осман-паші. За це отримав Георгіївські ріжки, з написом: "За відзнаку в турецькій війні 1877-78". 

 

1-й кінно-артилерійський дивізіон 

У ньому командував 1-м батальйоном син Федора Борисовича Богомольця, полковник Миколай Федорович Богомолець (1871-1951) (пізніше - генерал-лейтенант в арміях Колчака і Семенова). 

1-й кінно-гірничо-артилерійський дивізіон був сформований 1 квітня 1897 р. До його складу входили дві кінно-артилерійські батареї. У складі 1-ї армії брав участь у першій світовій війні, зокрема – в Брусилівському прориві. 

 

1-й Креховецький уланський полк 

У ньому служив Анджей Богомолець (1900-1988) по закінченні польсько-більшовицької війни 1919-1920 рр. 

Полк створений на базі 1-го уланського полку в складі Пулавського легіону – польської військової частини в складі Російської імператорської армії в 1914 році в розпал першої світової війни. Найменування «Креховецького» отримав після свого першого успішного бою проти німців під Креховцем (нині село Крихівці Івано-Франківської області). Був розпущений в травні 1918 року, але в листопаді відновлений рішенням Регентської Ради (тимчасового уряду відродженої Польщі).

Брав участь у польсько-українській війні 1918-1919 рр. і в польсько-більшовицькій 1919-1920 рр. Воював проти 1-ї армії Будьонного на території українського Полісся, Волині та Галичини. Брав участь в обороні Замостя. 

З весни 1921 року до 1939 року дислокувався в Августові. 

Під час другої світової війни воював у складі Сувалківської кавалерійської бригади. В жовтні 1939 року був розпущений, але потім відтворений в різних форматах: у складі Польських Збройних Сил (командувач – генерал Владислав Андерс), а також у складі Армії Крайової в Пущі Серпневій на Підляшші. 

 

16-а гвардійська Речицька танкова бригада 

У ній служив і воював гвардії старший сержант Андрій Костянтинович Богомолець (1922-1943). 

Сформована як 19-я окрема танкова бригада 10 вересня – 7 жовтня 1941 р. Брала участь у Сталінградській битві. З 8 грудня 1942 р. наказом Народного комісаріату оборони №380 перетворена в 16-у гвардійську танкову бригаду. Брала участь в боях за Білорусію, Східну Пруссію і Польщу.