Литовсько-московсько-українська війна (1654-1667)
History of family

Литовсько-московсько-українська війна (1654-1667)

Литовсько-московсько-українська війна (1654-1667)

 

Війна, яку вело царство Московське проти Речі Посполитої разом зі своїми новими союзниками – українськими козаками.

У війні брали участь сини Григорія БогомольцяОлександр, Дмитро і Ян.

Підготовка до війни почала вестися ще в 1653 році, коли московський цар Олексій Михайлович і боярська дума постановили прийняти Україну «під високу государеву руку».

Протягом червня-липня 1654 р. майже без бою московитам здалися Дорогобуж, Невель, Рославль, Полоцьк. На початку липня царські війська обложили Смоленськ. 16 серпня того ж року була взята Орша. 23 вересня в результаті мирних переговорів війська Речі Посполитої пішли зі Смоленська. Восени 1654 р. впав Вітебськ. Населення міста було майже повністю вирізане, багато міщан і шляхтичів потрапили в полон, у тому числі і брати Богомольці.

Контрнаступ литовських військ виявився в цілому менш успішним, якщо не вважати звільнення від московитів Орші і поразки московсько-українських військ під Жашковом. Під Шкловом і Шепелевичами двічі сходився в сутичці з неприятелем великий гетьман литовський Януш Радзивілл. Шкловська битва (12 жовтня) виявилася успішною для Радзивілла, але, оскільки на допомогу московитами підходили нові підкріплення, гетьман був змушений відійти. Битва під Шепелевичами (24 жовтня) закінчилася для гетьмана плачевно – чисельна перевага московитів взяв своє.

Літо 1655 року стало серйозним випробуванням для Великого князівства Литовського і для всієї Речі Посполитої. У липні армія боярина Черкаського взяла Мінськ і столицю Князівства – Вільно. У серпні того ж року впали Гродно і Ковно (Каунас). У той же період почала військові дії Швеція. Впали Краків, Варшава, Познань. Шляхта польська і білоруська почала масово переходити на бік шведського короля Карла Х Густава. Великий гетьман литовський Януш Радзивілл оголосив про перехід Литви під протекторат королівства шведського. Почався період, який в історії Речі Посполитої проходить під назвою «шведський потоп».

Катастрофу відсунуло те, що Московське царство вирішило вступити у війну зі Швецією, побоюючись посилення її впливу в Прибалтиці. Військові дії почалися в травні 1656 р. На цей час було укладено польсько-московське перемир'я, за яким деякі міста в Естонії та Латвії відходили до Москви на три роки.

У жовтні 1658 року Литва відновлює бойові дії. Війська під проводом великого гетьмана литовського Павла Сапєги і польного литовського Вінсента Олександра Госевського очистили до 1661 р. від московитів Жмудь і велику частину Білорусії. Тим часом, польські війська займають всю Правобережну Україну. У 1663 р. король Ян Казимир робить останню спробу повернути контроль над Лівобережною Україною, але вона закінчилася нічим.

30 січня 1667 р. між Росією і Річчю Посполитою було підписано Андрусівське перемир'я. Кордон між двома державами встановлювався по Дніпру. Смоленськ, Невель і вся Лівобережна Україна разом з Києвом відходили до Московії. Над Запорізькою Січчю встановлювався подвійний протекторат – Москви і Варшави.