Рікорди (Rickord)

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 06:55; Перегляди: 1304

Рікорди (Rickord)

Італо-французький рід Рікордів (Рікорді?) – єдиний негербовий дворянський рід серед усіх, які споріднені з Богомольцями.

Перші згадки про представників роду – братах Ігнаціо, Джузеппе і Гоноріо Рікордах – фіксуються в кінці XVII в. Можливо, нащадком одного з них був Джованні Рікорді (1785-1853) – скрипаль, засновник відомого видавничого дому, що спеціалізується на нотних партитурах. «Будинок Рікорді» свого часу відіграв визначну роль у просуванні творів великих італійських композиторів – Дж. Верді, Дж. Пуччіні та ін.

Рікорди походять з міста Ніцци, яке на той час було частиною Сардинського королівства. Ігнаціо Рікорд був одружений на француженці – якійсь мадемуазель Конте. Від цього шлюбу народилося п'ятеро дітей – два сини і три дочки. Старший син, Джованні (Жан-Батіст) Рікорд, народився в австрійському місті Енс і обрав військову кар'єру. З австрійської армії перейшов у польську, де дослужився до підполковника. Одружився на уродженці Гданська Марії Метцель, німкені за походженням. З 1772 року, після першого поділу Речі Посполитої – на російській службі в чині секунд-майора. На момент народження старшого сина Петра (1776-1855) мав чин прем'єр-майора Інгерманландського полку. Всього у Жана-Батіста (Івана Гнатовича) Рікорда було шестеро дітей: окрім Петра – Григорій-Костянтин, Олександр, а також три дочки – Пелагея, Анна і Марія.

Найбільш відомим з дітей став Петро Іванович Рікорд - повний адмірал російського флоту, який віддав йому близько 60 років. Перший бойовий орден - св. Анни 4 ст. з написом «За хоробрість» - Петро Рікорд отримав у 1797 р., через три роки після закінчення Морського кадетського корпусу. У 1803-1805 рр. проходив флотське стажування в Англії, де брав участь у сутичках з іспанськими військовими і піратськими кораблями. У якості старшого офіцера шлюпу «Діана» брав участь у навколосвітній подорожі 1807-1809 рр., під час якої побував у полоні у англійців на мисі Доброї Надії. Плавання продовжив після зухвалої втечі з полону. У 1811-1813 рр. в складі наукової експедиції плавав на Далекий Схід. Під час цього плавання начальник експедиції, капітан Василь Головнін і його товариші були захоплені в полон японцями. Петро Рікорд брав активну участь у звільненні свого начальника і друга. Він полонив одного великого японського комерсанта, що дозволило Росії домогтися якнайшвидшого звільнення моряків.

З 1817 р. протягом п'яти років був начальником Камчатської області й багато зробив для облаштування краю.

У 1828-1833 рр. брав участь у звільненні Греції, Сербії, Молдавії та Валахії від турецького панування. Здійснив морську блокаду протоки Дарданелли, в результаті чого був припинений підвіз продуктів в Стамбул. Це змусило турок піти на поступки в справі укладення Адріанопольської миру. Авторитет адмірала Рікорда був такий високий, що коли в Греції був убитий законний президент, грецький парламент запропонував йому цю посаду.

Адмірал Петро Рікорд став одним із засновників Російського географічного товариства. Сприяв впровадженню новітніх технічних досягнень на російському флоті. Займався будівництвом пароплавів. Під час Кримської війни – начальник оборони Кронштадта. Член ради Московського університету.

Брати Петра Рікорда також обрали військову кар'єру. Олександр Іванович Рікорд (1780-1841) – один з учасників Бородинської битви. Починав навчатися в Морському кадетському корпусі, але потім був переведений до лейб-гвардії Кінного полку, потім до Псковського кірасирського полку. В одному з боїв був поранений кулею в рот. У Бородинській битві брав участь у чині полковника Малоросійського кірасирського полку. За цю битву був нагороджений золотою шпагою за хоробрість і алмазними знаками до ордену св. Анни 2 ст. Воював під Тарутиним і Малоярославцем, брав участь у закордонному поході російської армії. За бої з наполеонівською армією був нагороджений орденами св. Володимира 4 ст., Георгіївським хрестом 4 ст. і золотою шаблею з написом «За хоробрість». Брав участь у російсько-турецькій війні 1828 р. в чині генерал-майора, нагороджений орденом св. Володимира 3 ступеня. У 1830 р. брав участь у придушенні Листопадового повстання. Штурмував Краків. Був нагороджений орденом св. Станіслава 1 ст.

Костянтин-Григорій Іванович Рікорд (р. н. невід. – 1818) народився в Польщі. Як і його брати, вступив до Морського кадетського корпусу. Прийняв православ’я і ім'я Григорій. Після закінчення Морського кадетського корпусу служив у флоті. Брав участь у боях проти наполеонівського флоту під Ригою під час війни 1812 р. Незважаючи на поранення, командував канонерського човном і захопив ворожу батарею. Був нагороджений орденом св. Володимира 4 ст. з бантом. Загинув у бою в чині капітан-лейтенанта.

У адмірала Петра Рікорда від шлюбу з Людмилою Коростовцевою була єдина дочка Серафима. Її чоловік – генерал Сергій Георгійович Тихоцький герба Наленч, герой Кримської війни. Внучка Серафими Рікорд, Ольга Тихоцька – дружина академіка Олександра Олександровича Богомольця. Їх правнучка - Ольга Вадимівна Богомолець.