Лютнева революція 1917 р.
- Деталі
- Категорія: Uncategorised
- Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 07:37
- Перегляди: 1494
Лютнева революція 1917 р.
Ця подія не обійшла багатьох Богомольців. Серед них – безпосередній учасник лютневого перевороту Лев Сергійович Богомолець, вихованець полтавського Петровського кадетського корпусу; на момент революції служив підпоручиком лейб-гвардії Литовського полку. Лютневу революцію зустріли також майбутній білогвардійський генерал Миколай Федорович Богомолець і його далекий родич – підполковник Вадим Михайлович Богомолець.
Невдоволення участю Росії в першій світовій війні, утиском демократичних свобод, криза системи влади підготували падіння самодержавства. Фронт не тільки забирав людські ресурси, а й виснажував економіку імперії.
З січня 1917 великі промислові центри Росії, включаючи Петербург, були охоплені страйковим рухом. Поштовхом до масових заворушень в Петербурзі став страйк на Путиловському заводі, що випускав бронетехніку для фронту. Тим часом у місті ширилася інформація про брак хліба. Черги перед хлібними магазинами переростали в стихійні мітинги. Злякавшись народних хвилювань, імператор Миколай II їде з Петербурга в Могильов, в ставку Верховного Головнокомандування.
23 лютого кілька «хлібних» мітингів перейшли в зіткнення з поліцією. Їх учасники, поряд із традиційним гаслом «Хліба!», вимагали виходу Росії з війни та ліквідації самодержавства. Наступного дня застрайкували за прикладом Путилівського заводу майже всі підприємства столиці імперії, а також навчальні заклади. З'явилися перші людські жертви зіткнень як з боку протестуючих, так і поліцейських.
25 лютого імператор Миколай II розпустив Держдуму і Держраду до 1 квітня 1917 р. У той же день він наказав «припинити безлади, неприпустимі в лихоліття війни», командувачу Петроградським військовим округом генералу Сергію Хабалову. Фактично йшлося про неприпустиме – глава держави передавав військовим поліцейські функції, нацьковував їх на свій народ.
Хабалов віддав наказ військовим придушити заколоти силою зброї. Однак офіцери відмовлялися стріляти в мирних людей. Оскільки війська вийшли з-під контролю, розгоном займаються поліцейські. Увечері уряд вводить в столиці стан облоги.
Але 27 лютого злочинний наказ імператора відмовляються виконувати запасні частини лейб-гвардії Волинського полку, що складався в основному з уродженців Правобережної та Західної України, нащадків старовинних шляхетських і козацьких родів. Першим до «волинців» приєднався Литовський полк, за ним – Преображенський. До вечора чисельність повсталих солдатів і офіцерів Петроградського гарнізону перевищила 60 тисяч, а на наступний день подвоїлася. 1 березня на боці повсталих був уже весь столичний гарнізон. «Волинців» мешканці Петербурга вітали як національних героїв.
2 березня Миколай II зрікся престолу на користь свого рідного брата Михайла, але і той відмовився зійти на престол. Влада в імперії перейшла до Тимчасового уряду. Він мав керувати країною до скликання Установчих зборів для вирішення питання про форму правління (до речі, не виключалася і реставрація монархії).