Війна 1500-1503 рр.

Деталі: Категорія: Uncategorised; Опубліковано: Понеділок, 20 жовтня 2014, 06:40; Перегляди: 1288

Війна 1500-1503 рр.

У 1499 році московські війська порушили мир, захопивши Дорогобуж і Торопець. Була зроблена спроба взяти Смоленськ, але безуспішно. У 1500 році на службу до Москви перейшли разом зі своїми володіннями ще три литовських князя – Семен Бєльський, Семен Стародубський-Можайський і Василь Шемячич Новгород-Сіверський. З переходом всіх трьох у московське підданство, Велике князівство Литовське позбавлялося Чернігова, Новгорода-Сіверського, Гомеля, Рильська, Стародуба та інших своїх північно-східних міст.

Велике князівство Литовське уклало договір з Лівонською конфедерацією. Під Дорогобуж було послано литовсько-руське військо на чолі з великим гетьманом литовським, князем Костянтином Острозьким. Однак 14 липня в битві на Ведроші литвини були розгромлені. Князь Костянтин потрапив у полон.

Закріплюючи успіх, московити взяли ще низку міст – Путивль, Торопець і Білу. Майже одночасно союзник Івана ІІІ, кримський хан Менглі-Гірей, пройшовся по Київщині та Волині, дійшовши до «коронних» земель – Белзької і Холмської, а також до білоруського Бреста. Іван III вже збирався піти на Смоленськ, але сувора зима 1500-1501 рр. змусила його відкласти похід.

Лівонські війська тим часом більш успішно діяли на псковському напрямку, навіть взяли в серпні 1501 р. місто Острів. Але через те, що почалися епідемії, і через те, що литвини так і не прийшли їм на допомогу, відступили. У відповідь московити здійснили рейд на землі Конфедерації і північну частину Литви, розбили литовські війська у Мстиславля а лівонців – у замку Гельмед.

В 1502 р. татари повторили свій похід, пройшовшись по Центральній Україні, Волині, Галичині, Турово-Пинщині і сягнувши передмість Любліна та Кракова. Московські війська в цей час взяли в облогу Смоленськ і Оршу. Однак незабаром відійшли через наближення великого литовсько-руського війська. Король і великий князь Олександр був змушений підписати 25 березня 1503 р. Благовіщенське перемир'я, за яким Велике князівство Литовське позбавлялося майже третини своєї території, приєднаної до нього ще князем Ольгердом. Москві відходили Чернігів, Брянськ, Новгород-Сіверський і Гомель. У квітні того ж року Москва підписала перемир'я з Лівонської конфедерацією.

Битва на Ведроші (14 липня 1500 р.)

Битві передував перехід дрібних литовських князів східних окраїн Великого князівства Литовського на службу Москві разом з їх землями, а також узяття московськими військами Дорогобужа. Для відбиття атаки московитів король Олександр послав великого гетьмана литовського, князя Костянтина Острозького.

Дійшовши до Смоленська, князь рушив війська на Єльню. Там він дізнався, що на допомогу московським полкам Юрія Кошкіна підійшли основні сили на чолі з воєводою Данилом Щеней-Патрікеевим, а також князі-перебіжчики.

Оцінка сил сторін не є однозначною. Російські класичні історики ХІХ ст. (М. Карамзін) вважали, що чисельність московських і російсько-литовських військ була майже однаковою – до 40 тис. Сучасні білоруські історики (Г. Саганович) схильні до того, що перевага сил була на боці Москви в 4-10 разів, при цьому визнаючи за московитами чисельність в 40 тисяч.

Незважаючи на отриману інформацію про возз'єднання сил московитів, князь Острозький прийняв рішення атакувати – все-таки литвини були звичні воювати в меншості. Його війська перейшли річку Ведрошу і попрямували до однойменного села.

Литовсько-руські війська розбили передовий загін московських сил. Його залишки, відступаючи, до своїх, перейшли через річку Тросну. Литвини перейшли річку (за одними джерелами – одразу ж, за іншими – через два дні), вдарили на великий полк, але загрузли в багатогодинний сутичці.

Справу вирішив фланговим ударом засадний полк московитів, знищивши заодно міст через Тросну – відтак литовсько-руському му війську відступати було нікуди, воно виявилося повністю розгромлене. Великий гетьман Костянтин Острозький потрапив у полон.